Выорав глыбоку борозду на културнім полю

(Ку 90-річному юбілею Штефана Ладижиньского.)

 

Вызнамна особность музичного жывота нелем в рамках нашого реґіону, але і в рамках бывшой Чехословакії, пізнїше Словакії – Штефан Ладижиньскый 7. марца 2015 ославив вызначный жывотный юбілей 90-ёх років. Пережыв рокы, наповнены плодным діятельством на културнім полю, котре є великым вкладом про розвой так професіоналных, як і аматерьскых колектівів умелецькой творчости, котры нам все приносили немалу радость.

 

Штефан Ладижиньскый народив ся 7. марца 1925 в маленькім русиньскім селї Матисова, окрес Стара Любовня, у родинї ґрекокатолицького священика. В роках 1931 – 1936 жыв у Мальцові і в Пряшові, де ся учів в основній школї. В роках 1936 – 1939 штудовав на Ґрекокатолицькій руській ґімназії у Пряшові. Почас штудій быв членом балалайкового орхестру, котрый заложыв знамый музичный композітор Юрій Цимбора, што ся занимав спрацованём народных пісень, главно з русиньского реґіону выходной Словакії.

 

Потім ся учів у словацькых школах середнёй Словакії і штудії закінчів у Баньскій Бистрицї (1945). Коротко штудовав технічны наукы і право, але ёго судьбов мала ся стати музика.

Ш. Ладижиньскый свій музичный талент успішно розвивав у многых колектівах і ансанблях. Быв закладателём Славяньского музичного орхестра в Братїславі, а в роках 1946 – 1950 быв ёго діріґентом. Потім выник Воєньскый умелецькый ансамбель капітана Налепкы, де быв ёго умелецькым ведучім (1949 – 1951). По переходї до Прагы, став ведучім ансамблю Централного дому чехословацькой армады а пак став драматурґом Ансамблю Віта Неєдлого (1952 – 1959). Параві з ініціатівы Ш. Ладижиньского єдно з першых своїх выступлїнь тот ансамбаль мав в апрілю 1954 у Бардеёві.

 

Шістьрічне перебываня в Празї про молодого Штефана было, так бы повісти, універзітов одборного музичного росту. Ту дістав можность надвязати плодну сполупрацу з іїншыма ансамблями і умелецькыма колектівами, ту ся спознав з многыма вызнамныма особностями умелецькой сферы, главно з представителями музично-композіторской творчости. Окремо требы підкреслити сполупрацу з Емілом Франтїшком Буріаном, котрый на ёго поетічны тексты скомповав цїловечурню кантату Мір на оцелю, котрой премєра ся стала цїлоштатнов подіёв. Композітор Еміл. Ф. Буріан быв чеськым Народным умелцём, плуковником втогдышнёй Чехословацькой народной армады, а надїйный автором поетічного тексту быв молодый капітан русиньской народности зо Словакії.                 

                   

Успіхы Штефана Ладижиньского были высоко оцїнёваны і у компететных представителїв културной сферы Пряшівского краю, што ся хосенно проявило при рїшіню проблемів професіоналного Піддукляньского україньского народного ансамблю (позн. ред.: днесь Піддукляньскый умелецькый народный ансамбыль), котры ся в тім часї дістав до екзістечной крізы. Втогды дішло ку рокованю міджі ансамблём Віта Неєдлого, міністерством обраны і функціонарями Пряшівского краю. На основі того рокованя ся новым містом роботы про Ш. Ладижиньского став Пряшів. По приходї до Пряшова ся став умелецькым ведучім ПУНА. Ёго приход до Пряшова значів значне ожывлїня ансамблю і зміну обсяговой орьєнтації. В ансамблю ся зачінать проявлёвати нова концепція репертоару, котрой головнов думков было, же ПУНА не сміє быть лем україньскым ансамблём, але мав бы одзеркадлёвати в першім рядї піснї і танцї русиньскых реґіонів выходной Словакії і їх жытелїв. Сперечаня о тім, ці має быти ПУНА веце „україньскым“, або „піддукляньскым“ ся докінця рїшало на уровни КВ КПС в Пряшові. Заключне рїшіня бы ся дало высловити словами: „Охабте Штефана Ладижиньского робити так, як хоче. Кідь выслїдкы будуть злы, потом до дїла вступиме мы!“Як ся скоро указало, выслїдкы были добры. Кідьже публіка на выступлїнях ПУНА, котрый ся в омного векшій мірї заміряв на фолклор нашого реґіону, як на загранічны приклады зо совєтьской Україны. Хореоґрафков ансамблю стала Меланія Нємцова, котра приспіла к новому выгляду ансамблю у ґрупі танцюристів. Ансамбаль мав належну підпору од многых челных музучных композіторів і хореоґрафів, як од публікы при ёго выступлїнях. Была надвязана сполупраца з музичным композітором Тібором Андрашованом, Народным умелцём В. Добіашом і многыма далшыма авторами културных проґрам.

 

В наступнім періодї ся Ш. Ладижіняскый стає шефдіріґентом Словацького народного-умелецькый колектів  (SĽUK), заступцём ґенералного ндиректора Словконцерту, дале закладателём і директором „Študia S“ у Братїславі. Окрем богатого спомянутого діятельства, помагав і многым аматерьскым умелецькым колетівам. Выдав знаменитый зборник 120 русиньскых народных співанок.

 

О ёго великій любви к духовній і народній дїдовизнї свідчіть і то, же ся актівно запоїв до діятельства обчаньского здружіня Русиньска оброда, котре взникло в 1991 роцї, а він быв єй председом в роках 2001 – 2002.         

 

Місто Бардеёв посередництвом оддїлїня културы Містьского уряду і за великой помочі Ш. Ладіжіньского в минулых роках орґанізовало в Бардеёвскых Купелях успішну преглядку під назвовм Словацьке танґо.Сокоро 15-річна сполупраца з паном Ладижиньскым была барз хосенна при орґанізованю той події, на котру днесь многы носталґічно споминають.  

 

Штефан Ладижиньскый теперь ославив 90 років свого жывота а тоты рокы были наповнены хосеннов а про нас радостнов роботов на културнім полю. До далшых плодный років желаме юбілантови Многая і благая лїта!

 

Др. Іван БАНДУРІЧ, Бардеёв

Go back