Юбілуючій русиньскый літературный язык на Словакії

(Споминкы і задуманя ся по двадцятёх роках)

Про історію поєдных народів є такый період як єдно клїпнутя очіма. Ани про історію хоцькотрого конкретного языка то не представлять даякый довгый час. Але про історію языка малого народа в сердцю Европы, котрый быв перед двадцятёма роками торжественно выголошеный за язык норматівный, за язык літературный, за язык кодіфікованый, тых двадцять  років є такый час, кідь уж можеме не лем споминати (а треба то робити, бо памятници уж поступно одходять споміджі нас), але тыж оцїнёвати зроблене в бурливім часї кодіфікації і за протїкшу добу.

Я уж о кодіфікації русиньского языка у нас писав много раз,[1] выступав єм на данутему на мiджінародных і домашнїх научных конференціях і сімпозіумах,[2] лемже і так мі не доволить сумлїня не зробити то знова і дашто менше фреквентоване высловити о тім памятнім і дуже важнім про мене часї і о тім торжественнім дню, котрый ся мі врыв до памяти так, як малошто інше.

Зачну аж часом, кідь єм уж зачав директоровати Інштітуту русиньского языка і културы при Русиньскій обродї. Главнов прічінов того, чом я ся став директором, быв факт, же было требавырїшыти, ці перейти наповно робити до інштітуту (бо той роботы было высше головы і про десятёх), або то робити лем попри іншій роботї, чім бы ся час докінчіня кодіфікачных матеріалів значно продовжыв.

Мій колеґа зволив тот другый варіант, а я пішов на ріск.Зачав єм наповно робити лем на інштітутї, і став єм ся сам собі і писарцї директором інштітуту. А же то было ріскантне дїло, указало ся занедовго. Куртый час по кодіфікації єм зістав без роботы (што была на Урядї роботы в Кошіцях раріта – першый безробітный доцент в єй історії) а іщі к тому мі Русиньска оброда дотеперь довгує коло 60 тісяч корун выплаты за веце як пів рока роботы. Наперек тому собі думам, же за зреалізовану роботу на функції директора і кодіфікатора ся не мушу ганьбити, же єм за тоту роботу не стратив ани професіоналну, ани людьску честь, кідь єй выслїдком было успішне докінчіня кодіфікачного процесу языка. А той роботы, як уже было спомянуте, было про цїлый реґімент.

Я быв у тім часї особов з трёма функціями, а за каждов з тых функцій стояли великы задачі: быв єм директором інштітуту і кодіфікатором, членом Выконного выбору Русиньской оброды і председом комісії русиньского языка. Як директор інштітуту і кодіфікатор в єдній особі, мусив єм свою основну орьєнтацію сконцентровати на роботу теоретічного характеру – створїня правил ґрафікы і орфоґрафії. То была найголовнїша теоретічна задача, од реалізації котрой залежало выданя вшыткых остатнїх публікацій, котры сьме хотїли предложыти к выголошіню кодіфікації. Бо як выдруковати штось, покы не суть теоретічно розроблены і докінчены правила правопису? Бо як штось выдавати, покы не є теоретічно доложене якыма знаками писати (азбуков ці латиніков) і подля якых правил їх споёвати до морфем і слов.

А кідь азбуков, то кілько і якых букв (ґрафем) буде обсяговати? З того ясно выходить, же моёв главнов задачов у тім часї было чім скорїше створити і научно обосновати правила ґрафікы і орфоґрафії, інакше повіджене – правила правопису русиньского літературного языка. Як ся мі то подарило, могли сьте і можете найти в капітолах І. – VІІІ. правил правопису, выданых в роцї 1994.[3] На основі них ся писало аж до їх змін в роцї 2005.[4]

Чом найважнїшый документ про кодіфікацію ся творив аж послїднїй, чім ся створила атмосфера великого стресу, выкликована нелем абсенціов правил правопису, але тыж страшным псіхолоґічным натиском з боку противників кодіфікації, зосмішнёванём і понижованём одборных способностей кодіфікаторів і т. п. Думам собі, же главно зато, бо сьме много часу стратили творїнём омного менше важного документу – словника лінґвістічных термінів. Зато перестали поступно на засїданя інтереґіоалной языковой комісії приходити Іґор Керча з Ужгорода і Мірослава Хомяк з Польщі і зачали у себе дома творити свої варіанты языка іншым поступом – найскорше куртым теоретічным описом языковых ровин, як основного выходу к ушыткому остатнёму. То є моя одповідь на высше поставленый вопрос.

Перед тым, як дати правилам правопису дефінітівну подобу, рїшыв єм ся (в менї інштітуту) по порадї із шефредактором і цїлов редакціов Народных новинок, предложыти на посуджіня шырокій русиньскій громадї проєкт Правил русиньскогоправопису їх опублікованём як прилогы Народных новинок в ч. 26 – 27/1994 (позерай тітулну страну). В реалізації того заміру мі барз охотно помагали як шефредактор Народных новинокАлександер Зозуляк, так і цїла редакція новинок.

В Передслові того проєкту пишу, же найголовнїшов задачов правил правопису буде офіціално зачати процес кодіфікації русиньского языка, што значіть, же на основі прінціпів писма (ґрафікы) і правопису (орфоґрафії) предложыти сістемный опис ґрафічных (писомных) средств, котрыма ся фіксує прімарна реч (т. є. – звукова подоба языка), а тым ся творить ёго писемный прояв (писомна подоба языка). Сучасно высвітлюю, же теорія ґрафікы мусила быти росшырена о подробнїшы інформації із звуковой области языка (фонетікы і фонолоґії), бо звукова ґрафічна сістема є заложена на прінціпі корешпонденції міджі ґрафічныма знаками (ґрафемами) і фонемами як основныма єдиніцями звуковой сістемы языка. Зато сьме мусили уточнити множество вокалічных і консонантічных фонем того діалекту, котрый послужыв за основу літературной нормы.

При публікованю проєкту правил правопису сьме становили термін, до котрого сьме просили посылати свої припоминкы і одзывы. До указаного терміну пришло много одзывів і рекомендацій пестрого характеру. Інтереснов з них было, наприклад, тверде просаджованя зачленити до русиньского алфавіту ґрафему „ять‟ (ѣ), бо же інакше настануть проблемы –з чім го нагородити. Окрем того, арґументовало ся і фактом, же в старшых русиньскых текстах має тота ґрафема довгу традіцію (напр. і з часів, кідь ся уж в остатнїх восточнославяньскых языках не вжывала). Люде, котры в зачатках кодіфікації пропоновали тоту ґрафему включіти до алфавіту, до якойсь міры мали правду, бо як ся вказало пізнїше, з приятём єй еквіваленту в русиньскім языку – ґрафемы „і“ а пізнїше ґрафемы „ї“ настали проблемы (о тім бы ся жадала довша статя на высвітлїня).

Часть рекомендацій была прията, але переважна частьне была прията як недостаточно научно обоснована. Тым проєкт публікованых правил правопису став ся основов дефінітівного тексту правил правопису по часточній управі,што доволило зачати друковати планованы ід кодіфікації публікації по їх правописній управі.

З боку нашых нежычливцїв проєкт правил быв крітікованый з ушыткых боків, але о тім, же єм трафив до жывого, пересвідчіла ня главно страшно остра реакція на мою штудію опубліковану уж правописом з проєкту правил в Народных новинках ч. 32 – 33/1994 Дакотры знакы русиньскых діалектів Словеньска в порівнаню з руськыма і україньскыма діалектами. Быв то кус скороченый і управеный текст выступлїня на міджінародній конференції Сполочны тенденції розвитку славяньскых языків (Сосновець, Польско) 20. – 21. мая 1994. У своїм рефератї єм ся старав доказати, же екзістують вшыткы условія і доказы на створїня русиньского літературного языка і же ся в нїм дадуть словом і писмом выразити научны выводы (нелем мої, але омного славнїшых славістів) на реалізацію тых доказів. Быв єм дакус гордый і на факт, же мій реферат з інтересом выслухали і позітівно на нёго реаґовали напр. проф. Г. Фонтаньскі з універзіты в Сосновцю, проф. П. Адамец з пражской Карловой універзіты (мій бывшый професор сінтаксісу на тій універзітї) і многы іншы. Тото вшытко довєдна ня дефінітівно пересвідчіло, же сьме на справній пути. Теперь уж зіставало главнов задачов дослова выбоёвати на різных „фронтах‟ поволїня торжественно выголосити кодіфікацію. А же тых перешкоджінь были не десяткы, але стовкы, знають главно члены Коордіначного выбору Русиньской оброды, де в тім часї, доволю собі повісти, дость актівно робив і я. Але найактівнїшым в тім дїлі быв Александер Зозуляк як секретарь (таёмник) выбору, в чім єм ся му снажыв быти штонайхосеннїшым помічником, а то главно там, де было потребне высвітлёвати –на міністерствах културы, школства або в академії наук языкову проблематіку. О тых проблемах, як і о проблемах з фінанціями уж было много пописане, зато ся не буду при них подробнїше приставлёвати. Курто спомянути бы єм хотїв штось інше. Хто з коордіначного выбору знав, як бы ся мав реалізовати торжественный акт кодіфікації языка, жебы одповідав міджінародным штандартам і законам нашого штату? Вшыткы, цалком справедливо, чекали одповідь од мене як од директора інштітуції, котра готовить матеріалы ку кодіфікації (ани не так як од єдного з кодіфікаторів, але як од члена Коордіначного выбору РО, бо тота орґанізація іщі веце як 10 років по кодіфікації твердила, же русиньскый язык кодіфіковала она).

Што то є кодіфікація языка і якый є кодіфікованый язык, то мож было без проблемів найти в одборній літературї і в научных словниках, але што бы мав обсяговати акт торжественного выголошіня кодіфікації языка, то єм ся мусив подля архівных матеріалів і старшой одборной літературы іншпіровати близкыма славяньскыма языками. Цїлый проґрам того торжественного акту до найменшых подробностей єм предложыв КВ РО, котрый го схвалив і приготовив з орґанізачного боку. О подробностях уж тыж было дость много написане (ту хочу подяковати авторцї – ак – [Анна Кузмякова]з ІнфоРусина за інформацію о авторстві тексту главного документу кодіфікації – Декларації), лем обєктівных інформацій о кодіфікаторах донедавна было дость мало.

І так, прошов торжественный акт кодіфікації як єй перша часть, і знову ся забывать на другу часть того акту, котра была пообідї 27.1.1995 і мала не менше значіня. Она мала вказати (а і вказала), же: 1. новокодіфікованый язык ся буде мочі зачленити міджі остатнї славяньскы языкы; 2. же він має много нереалізованых з різных прічін спроб ёго кодіфікації; 3. же ся може сміло зачленити до родины подобных малых языків (може лїпше бы было повісти – до родины языків малых народів); 4. же кодіфікованов нормов мож выразити вшытко тото, што ся дасть выразити іншыма славяньскыма і неславяньскыма языками. Акурат о тоту часть торжественного акту кодіфікації ся омного веце інтересовала і брала на нїй участь славістічна еліта Словакії, акурат ту была оцїнена в діскусії і в кулоарных бісїдах робота кодіфікаторів вызначныма словакістами і іншыма славістами Словакії.

Як є знаме, на споминанім научнімсемінарї были прочітаны три рефераты (проф. Др. П. Р. Маґочій), проф. Др. А. Дуліченко, др. н., доц. Др. В. Ябур, к. філ. наук). Тематіку і обсяг тых рефератів сі каждый інтересуючійся тов проблематіков міг і може найти і прочітати в прекрасній публікації A New Slavic Language Is Born/Zrodil sa nový slovanský jazyk (The Rusyn Literary Language of Slovakia/Rusínsky  spisovný jazyka na Slovensku), котрого едітором (ці одповідным редактором) є П. Р. Маґочій.[5] Книжка была выдана в едіції Восточноевропскы моноґрафії выдавательством Колумбійской універзіты в Ню Йорку роцї 1996. Тота научна публікація як перша на світї зачала шырити інформацію о тім, же в світї Славії ся обявив новый феномен званый – русиньскый літературный язык, а то нелем міджі славістами, але і остатнёв публіков, маючов інтерес о карпаторусиньскый світ. Велику цїнность набыла тота публікація і тым, же вступне слово до нёй написав єден з найвызначнїшых славістів світа Нікіта Ільїч Толстой, професор славяньской філолоґії на Штатній універзітї в Москві  і академік Російской академії наук, в котрім оцїнив дїло кодіфікаторів і высловив своє пересвідчіня, же тот язык буде приятый і вжываный у вшыткых сферах жывота Русинів.

Главну заслугу на выданю той публікації має проф. П. Р. Маґочій, мено котрого є і буде навсе споєне із зродом русиньского літературного языка і новодобого русинства вообще. Є то чоловік, котрый стояв як при зродї научного приступу к формованю русиньского языка – через ёго кодіфікацію, ёго неоцїниму поміч при розвитку языка в сучасности і при ёго пропаґації у світї. Хоць він сам нелінґвіста, тот мудрый чоловік знав і знає, же розвивати і утримати народ при жывотї без літературного языка – не мож. Робив і робить про благо русиньского народа і ёго языка із вшыткых сил і надїяме ся, же іщі довго буде. Дякую Вам, пане професоре, за себе і за нас вшыткых, а к тогорічному юбілею од щірого сердця Вам вінчую многая і благая лїта!

І так, перед двадцятёма роками ся зродив новый славяньскый літературный язык із нашого материньского русиньского языка – а што далше або як далше? Такы вопросы собі многы клали і тогды, в часї ёго кодіфікації, а мусиме сі їх класти і теперь, в часї недостойной маніпулації з ёго писомнов языковов нормов.

Уж при писаню споминок к 15. річніцї торжественной кодіфікації языка єм говорив і писав, же найвеце єм смутный з того, же по початочній евфорії настав у нас дома якыйсь злом. У світї нашы нормы оцїнюють, о чім свідчіть і факт, же міг быти выданый з ініціатівыМіджінародного конґресу славістів зборник Русиньскый язык як рівноцїнный з іншыма славяньскыма языками, лемже у нас дома дакотры вжывателї писомной подобы языка нелемже нароком не дотримують теперїшнї правописны нормы, але ани тоты з року 1994, хоць твердять, же ся к ним треба вернути назад. І надале собі думам, же тото порушованя правописных норм (ці уж новых або старых) є кроком назад, перед рік 1994, кроком к ліквідації кодіфікованой подобы языка. І надале собі думам, же тото порушованя правописных норм выпливать найскорїше з якойсь уразености з неакцептованя дакотрых пропозіцій дакотрых членів языковой комісії на зміну в правилах правопису, або може зато, же не были прямыма участниками схвалёваня новых правил. Не хотять порозуміти і надале, же на Словакії уж є научна інштітуція, котра ся проблематіков языка заоберать на професіоналній, а тым і научній уровни. Тото не є і не може быти добра сітуація ани про тых, што хоснують новы правила, пишуть нима учебникы, учать так штудентів і т. п., а тым веце про тых, што іґнорують і першы, і другы нормы з будьякых прічін. Тото нас знову роздїлює, плодить докінця ненависть і іде на руку тым, што ниякых Русинів з властным літературным языком нe узнають.

Знову, як і перед пятёма роками, підкреслюю, же тот проблем може вырїшыти лем одборна діскусія в новинках, в журналах, на семінарах і под. Лем іщі раз підкреслюю – одборна діскусія, бо статї тіпу „засмічованя языка“ явами з дакотрых діалектів, або арґументації тіпу „подля мене то мать быти так“ ниґде в научных кругах ся не ведуть. Кідь бы быв інтерес, я охотно одповім на вопросы з области ґрафікы і орфоґрафії і высвітлю свою позіцію к ним, т. зн. чом єм міджі ґрафічны знакы зачленив тоту ці іншу букву, або чом хоцькотре правописне правило є формуловане так, а не інакше, ці уж є то в правилах з року 1994 або з року 2005. Беру то на себе зато, бо дотеперь вшыткы правила з ґрафікы і орфоґрафії формуловав я, але перед тым о вшыткых ся діскутовало в языковій комісії. Знову єм подробно прочітав свої запискы з діскузій в языковій комісії, а хочу потвердити, же єм не нашов ани єден проблем, о котрім бы ся не вела діскузія. Приклонїня к такому ці іншому формулованю правила залежало все од силы арґументації.

На кінцю свого споминаня на минувшых двадцять років од кодіфікації і задумованя ся над екзістуючіма проблемами ся знову обертам (уж не першый раз) ід вшыткым конкретным особам і к ушыткым, хто тоты мої шорикы буде чітати – зробме вшытко про тото, абы сьме ся зъєднотили як в правописї, так і в рїшаню іншых пекучіх проблем жывота Русинів на Словакії. Проблематіку літературного языка (а тым і правопису) бы мали робити людевыштудованы в области лінґвістікы, главно славістікы і русиністікы. А покы іде о іншы области – ту треба запоїти інтеліґенцію з різных областей і різных професій.

Наконець знову по пятёх роках, бы-м сі доволив кус парафразовати слова із выступлїня проф. Др. Юрія Ванька, к. н., на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка в Кракові (2007)[6] в тім змыслї, же наш язык як тогды, так і теперь ся іщі все находить в ставі гляданя, што в історії языків не є ниякый новый яв. Але што є главне, треба ся з куртой історії нашого языка поучіти, добре схосновати, зле оправити на справне і йти дале.

Ці ся нам у тім дїлі буде дарити, залежить лем од нас. К тому нам ушыткым жычу до далшых років розвитку русиньского літературного языка много сил, много мудрых пропозіцій од мудрых людей і охоты к взаємному порозуміню.

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н.,Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

Позначкы і література:

Позначкы 1 – 2:

- Іщі раз о русиньскій азбуцї.In: Народны новинкы,ІІІ, 2, 1994.

- Функція і правопис мягкого знака (ь) в русиньскім языку. In: Народны новинкы,ІІІ, 4, 1994.

- Правила русиньского правопису. Проєкт. In: Народны новинкы, ІІІ, 26 – 27, 1994.

- Має місто ґрафема Ё в русиньскім языку? In: Народны новинкы, VI, 51, 1997.

- Charakteristika grafických a ortografických noriem rusínskeho jazyka. In: Zbоrník MEDACTA ’97. Nitra 1997, c. 1253-1256.

- Русиньскый язык на Словеньску (став по кодіфікації і перспектівы розвитку). In: Русин, X, 1 – 2, 2000, с. 2-6.

- Rusínsky jazyk na Slovensku (stav po kodifikácii a perspektívy rozvoja). In: Slovensko-rusínsko-ukrajinské vzťahy od obrodenia po súčasnosť. Red. J. Doruľa. Bratislava: Slavistický kabinet SAV, 2000, c. 190-205.

- Das Rusinische in der Slowakei (zu Stand und Eutwickhungsporspektiven nach dach Kodifikation. In: Die sprachlishe Situation in der Slavia zehn Jahre nach der Wende. Heidelberger Publikationen zur Slavistik. A. Linguistische Reihe. Band 10. Red. V. Pauser. Europäisсher  Vertag der Wissenschrafter Peter Lang. Heidelberg 200, c. 117-134.)

- Rusínsky jazyka na Slovensku (súčasný stav a perspektívy rozvoja). In: Človek a spoločnosť : internetový časopis Spoločenskovedného ústavu SAV v Košiciach, 2000, c. 1-6.

- Stav jazyka Rusínov od kodifikácie až po súčasnosť. In: XXXIV. Kazinczyho dni. Kosice 2003, c. 9-10 (tézy zborníka).

- Літературный язык. Пряшівска Русь. Іn: Русиньскый язык. Najnowsze dzieje języków sloviańskich. Red. P. R. Magocsi. Opole: Universytet Opolski – Institut Filologii Polskiej, 2004, c. 147-210 (всполуавторстві з A. Плїшковов).

- Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка. Пряшів:Русин і НН,2005 (всполуавторстві з A. Плїшковов), c. 128.

- Орфоґрафічны проблемы і корекції в русиньскім языку в Словакі. Іn:Русин, ХVІІ, 4, 2007, с. 3-4.

- К проблемам кодіфікації русинського языка.  In: Studium Carpato-Ruthenorum 2010.Ед. К. Копорова. Пряшів: ІРЯК ПУ,  2010, c. 6-12.

Дакотры далшы роботы позерай в: Dvonč, L.: Slovenskí jazykovedci za roky 1974 – 1994 a 1995 – 2000. Bratislava:Veda, 1998 a 2002.

3 Ябур, В. – Панько, Ю.: Правила русиньского правопису. Пряшів: Русиньска оброда – Інштітут русиньского языка і културы, 1994.

4 Ябур, В. – Плїшкова, А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005.

5 A New Slavic Language Is Born (The Rusyn Literary Language of Slovakia). Paul Robert Magocsi, editor. With an introduction by Nikita I. Tolstoj, Russian Academy of  Sciences. East European Monographs. New York: Distributed by Columbia University Press, 1996/Zrodil sa nový slovanský jazyk (Rusínsky spisovný jazyk na Slovensku). Paul Robert Magocsi, zodpovedný redaktor. Úvod Nikita I. Tolstoj, Ruská akadémia vied. Vychodoeurópske monografie. New York: Vydavateľstvo Kolumbijskej univerzity, 1996.

6 Ванько, Ю.: Формуваня койне з літературных штандардів. In: Русин, ХVІІ, 4, 2007, c. 7.