25. марца 2015 минуло 25 років од основаючой громады Русиньской оброды
Історія Русинів сягать далеко до минулости і намаганя о вытворíня якогось репрезентанта є сторічна. Но конкретно ся то реалізовало аж взником Русиньской оброды 25. марца 1990 а потім єй першым сеймом 17. новембра 1990, точно рік по ніжній револуції, котра поступно змінила цїле културно-сполоченьске і економічне спектрум і на сучасній теріторії Словеньской републікы.
Треба повісти, же іщі в часї тзв. Пражской яри в першій половинї р. 1968 была проба о вытворїня условій про заложіня орґанізації ці руху (ініціаторами тогды были: Штефан Бунґаніч, Василь Лата, Інж. Павел Дупканіч, Іван Мороз, Михал Крайняк, Андрій Міцай, Михал Хахаляк, Юрій Бурцін і далшы). Кінцём авґуста 1968 быв у Міджілабірцях приготовленый зьязд на вытворїня русиньской орґанізації. Але тогдышнїй час а потім і доба наслїдуючіх 20 років такым пробам не жычіла.
Іщі перед револуціов в роцї 1989 в просторах Основной умелецькой школы в Міджілабірцях єй учітель ПаедДр. Михал Бицко приготовив выставу о Енді Варголови. Е. Варгол, америцькый вытварник і представитель кінематоґрафії, закладатель поп-арту, быв сыном Русинів з недалекой Миковой і овпливнив світове уменя 20. сторіча. Многы матеріалы были тогды на выставу пожычены од родины Завадскых з Миковой і Противняковых з Выдрани. Выстава была міцным імпулзом про многых Міджілабірчанів і іншпіраціов на плодны діскузії і о русинстві. Были то явны факты, же русиньске усвідомлїня міджі людми єствує, є ту і лем чекать на пригодный час, жебы ся наповно проявило. Тот час пришов і вшытко ся змінило 17. новембром 1989.
Точно о рік – 17. новембра 1990 – ся одбыв у Міджілабірцях першый сейм Русиньской оброды. Тот рік, повный змін, переломів, цїлів нелем в сполочности, але главно в поглядах многых людей, є предметом нелегкого оцїнёваня.
Тверда а скоро цїложывотна минула українізація охабила глубоку борозду у векшыны з нас, бо зміны ся дотыкали вшыткых. Тых, што были за тоты зміны і тых, котры їх не приїмали. Зато окреме оцїнїня належыть тым, котры присвячовали свій час і народностным проблемам возроджованя русинства.
Оброджіня русинства на Словеньску ся вызначовало єдным шпеціфічным характером – великым одпором ведучіх проукраїньскы орьєнтованых представителів „Культурного союзу українських трудящих“, котры мали в руках орґанізачны штруктуры по цїлім Словеньску, представителїв у централных штатных орґанах і інштітуціях, наприклад, і у вшыткых тіпах школ, в розгласї, телевізії, в театрї ці в новинках.
Девізов при обнові русинства на Словеньску была міцна молода і середня ґенерація інтелектуалів, главно у віці коло 40 років, котра доказала пробудити русиньске усвідомлїня у векшыны „своїх“ людей, молодшых і старшых, што ся указало при списованю людей наслїдуючій рік, в котрім ся ку русиньскій народности ці русиньскому материньскому языку приголосило омного веце людей як ку україньскій. Ту треба звыразнити, же од самого зачатку прорусиньска ініціатіва а пізніше Русиньска оброда ниґда не была проти Українцям, україньскому народу, ёго языку і културї. Все пропоновала сполупрацу як рівный з рівным – Русин Українцёви. Но ведучі представителї „Культурного союзу українських трудящих“, од 20. 1. 1990 „Союзу Русинів-Українців Чесько-Словеньска“ аж по теперішній Союз Русинів-Українців СР (СРУСР), таку сполупрацу не приїмали і як противагу сполупраці вытворили основу свого діятельства і в тім напрямі оставають уж двадцять років (звыразнюєме, же умелый вытвор Русин-Українець, котрый мають в назві орґанізації, не мать реалну основу – не є ани Русин, ани Українець – а така назва народности не є узнана ани штатныма орґанами).
Народностна проблематіка ся зачала рїшыти найперше в нововыникнутім руху „Обчаньске форум“ в містї Мїджілабірцї, причім першый імпулз вышов од ПаедДр. Михала Бицка, Петра Фецуры, Осифа Ґраматы і Мґр. Любоміра Оначілы. Обчаньске форум по дакількох днях свого єствованя ся змінило на „Верейность проти насильства“ (дале ВПН) а ёго председом быв так в першім, як і в другім припаді Петро Фецура. Поступно ся зачали прилучовати і актівізовати і далшы прорусиньскы орьєнтованы молоды люде – Інж. Ладіслав Рогач, Ладіслав Ґуба, Мірко Калиняк, Мґр. Владимір Цепко і далшы. Даколи в децембрї 1989 року ся в Містьскім културнім центрї в Міджілабірцях (за тодышнёго дипректора ПгДр. Михала Турока-Гетеша) на єднім зо своїх засїдань коордіначного выбору ВПН Інж. Іван Біцко з Братіславы запропоновав, жебы русиньскій ініціатіві была дана назва Русиньска оброда. Сама назва звыразнёвала факт, же ту єствують намаганя о здобываня прав Русинів формов народного оброджованя.
Признаком тогдышнїх днїв, котры выразно приспіли к народному оброджіню Русинів на теріторії тогдышнього Чеськословеньска, быв взник тзв. Ініціатівных ґруп. Попри Ініціатівній ґрупі за оброджіня Русинів у Міджілабірцях, котру вів Петро Фецура, была вытворена напр. Ініціатівна ґрупа Русинів-Українців Чеськословеньска за перебудову в Пряшові, котру вів Мґр. Александер Зозуляк. За ёго помочі ся могли Міджілабірчане презентовати в тыжденнику „Нове жьття“, котрый быв друкованым орґаном СРУЧС. По дакількох стрічах представителїв обох ґруп было ясне, же їх концепції прямованя в русиньскім руху суть барз розділны (уж сама назва – Русин верзус Русин-Українець, неговорячі о цілёвых задачах). Зато 25. марца 1990 в Міджілабірцях взникла орґанізація – рух Русиньска оброда (офіціално была зареґістрована в октобрї 1990), котра ясно становила прямованя далшого вывоя в проспіх Русинів. На установлюючій громадї (до того часу в подобі руху) быв за председу Русиньской оброды зволеный ПгДр. Михал Турок-Гетеш.
На закладаючій громадї взяло участь 103 представителїв многых русиньскых ініціатівных ґруп з окресів Бардеёв, Братїслава, Гуменне, Міджілабірцї, Пряшів, Прага і Свідник. Треба одкрыто повісти, же найвекшу заслугу на взнику Русиньской оброды мали Русины з Міджілаборець, што потверджують слова закладаючого актівісты русиньского руху ПаедДр. М. Быцка, котрый ся к даній проблематіці так высловив: „То, же маме Русиньску оброду (уж яка днесь є, така є) дякуйте Лабірчанам з бывалой ВПН…, …бо до сейму закладали Русиньску оброду лем Лабірчане…“.
Вызнамным почіном новой формуючой ся орґанізації Русиньской оброды было выданя нултого чісла часопису Русин, векшынов у русиньскім языку з выразнов помочов Сполочности Енді Варголы (на выданю ся фінанчно подїляла фірма Атипік з центром в Кошіцях, Ініціатіва ґрекокатолицькых віруючіх і МсНВ в Міджілабірцях). Редакція присвятила увагу вопросам русиньской народности, русиньского списовного языка, хрістіаньскым мотівам, жывоту і дїлу представителя поп-арту Енді Варгола і были надрукованы Становы Сполочности Енді Варголы. Тексты были написаны в русиньскім языку (дві послїднї темы были спрацованы по словеньскы).
Задачов Русиньской оброды было, окрем іншого, хранити свої реалны погляды і природны желаня перед атаками СРУЧС, котрый выужывав вшыткы формы натиску і огваряня. В тім часї уж Русиньска оброда была дость силна орґанізація і треба спомянути, окрем уж горї названых і далшы мена Русинів і Русинок: МУДр. Василиса Бородачова, Михал Хахаляк, о. Михал Беґа, о. Франтішек Крайняк, о. Ярослав Поповець, Інж. Василь Варян, Штефан Бунґаніч, Мґр. Александер Франко, Евґен Ґалишін, Анна Владыкова, Андрій Липтак, Осиф Біцко (Збудьска Біла), Ян Бака (Шарішскый Щавник), Др. Іван Бандуріч (Бардеёв), Федор Віцо (Пряшів), Маріян Харитун (Гуменне), Любомір Латта (Снина), Др. Василь Ґмітерко (Свидник), Нікіта Бунґаніч (Гуменне) і далшы.
Участници громады прияли Выголошіня, в котрім, окрем іншого, были становлены такы цїлї: Узаконїня самостатной русиньской народности, узаконїня назвы русиньскых народных школ, жебы ся в русиньскых церьквах служыли літурґії в церьковнославяньскім языку а апостолы, євангеліє і проповідї в русиньскім языку, жебы были змінены назвы културных інштітуцій – Україньского народного театру на Театер Александра Духновіча в Пряшові і Музею україньской културы у Свиднику на Музей русиньской културы. Тыж жадали, жебы ся зрушыли назвы главных орґанів, котры были выплодом тоталітной ідеолоґії.
Русиньска оброда дала згоду із вступом до Унії народностных меншын Чеськословеньска а потім до Паневропской унії народностных меншын.
І на стрїчі ся указало, же русиньскый рух здобывать цїлоштатный розмір, зачінать здружовати далшы ініціатівны ґрупы і жадала ся уж потреба вытворити компактну орґанізацію з пожадованыма належностями і штруктурами, котры бы выпливали зо станов орґанізації, а потім орґанізацію леґіслатівно зареґістровати на прислушных штатных орґанах. Приправный коордіначный выбор Русиньской оброды 12. авґуста 1990 схвалив Становы Русиньской оброды, котры выпрацовав ПаедДр. Михал Быцко і Мґр. Александер Франко. Першы Становы Русиньской оброды были зареґістрованы на Міністерстві внутра Словеньской републікы дня 1. 10. 1990 ч. спису 125/1-400/90-2972. Тым ся в основі завершыла приправа на офіціалну штатну леґалізацію першой орґанізації споюючой Русинів на теріторії тогдышнього Чеськословеньска і на свій першый сейм. Тым почіном ся Русиньска оброда стала четвертов русиньсков орґанізаційов у світї (Русиньска асоціація (Rusyn Association) заложена в 1983 роцї в штатї Мінесота (США), Приятельство Лемків (Стоварішыня Лемків), котре взникло в апрілю 1989 роцї в Польску і Сполочность карпатскых Русинів (Общество карпатськых Русинов), заложена у фебруарї 1990 на теріторії Підкарпатьской Руси (Україна). Іщі в 1990 роцї выникли 2 далшы русиньскы цїлоштатны орґанізації: в октобрі 1990 в Чехах взникла Сполочность приятелів Підкарпатьской Русі і орґанізація Руська матка в бывшій Югославії в децембрі 1990 роцї (теперішня Сербія).
Взником і актівностё Русиньской оброды ся вытворили предположіня про зновазроджіня русиньской народности а русиньска народностна меншына у тогдышнїм Чеськословеньску мала свого першого офіціалного репрезентанта в одношіню ку штатным орґанам і інштітуціям.
17. новембра 1990, сімболічно по роцї зачатя цїлосполоченьскых змін, котры уможнили і взник Русиньской оброды, ся в Міджілабірцях одбывав першый сейм Русиньской оброды – уж офіціално зареґістрованой орґанізації. Сейм вів Мґр. Владимір Цепко. Ту першым председом Русиньской оброды ся став Мґр. Василь Турок, котрый на тім постї быв скоро 10 років. Далшыма председами Русиньской оброды были Миколай Ляш, Ярослав Сисак, Мґр. Александер Франко, Штефан Ладижіньскый, Мґр. Анна Кузмякова і Владимір Противняк.
Є на місцї припомянути далшы вызнамны моменты у вывою Русиньской оброды і русиньской народностной меншыны на теріторії сучасной Словеньской републікы: зміна назвы Україньского народного театру (УНТ) на Театер Александра Духновіча в Пряшові (15. 10. 1990), цїлоштатне списованя жытельства в 1991 роцї (ку русиньскій народности ся приголосило 17 197, в р. 2001 уж 24 201 людей. На порївнаня ку україньскій народности ся в р. 1991 приголосило 13 847, в роцї 2001 ся їх кількость знижыла на 10 814. I. Світовый конґрес Русинів, котрый ся одбыв в Міджілабірцях 22. – 23. марца 1991, кодіфікація русиньского языка 27. януара 1995 в Братїславі, взник Інштітуту русиньского языка і културы 1. марца 2008 в Пряшові і многы далшы почіны і актівности суть неодділнов частёв той публікації.
І наперек тому, же в послїднїх роках на теріторії Словеньской републікы взникли дакотры новы русиньскы орґанізації і сполкы, котры ся анґажують, ці уж в народно-оброджуючім процесї, або в будьякых іншых актівностях підпоруючіх русиньску народностну меншыну на Словеньску, правдов є, же Русиньска оброда на Словеньску і надале оставать найвекшов, найвызнамнїшов, найстабілнїшов і найстаршов орґанізаціов застрішуючов русиньску народностну меншыну на Словеньску і є членом Світовой рады Русинів. Актівности далшых русиньскых орґанізацій, котры в сучастности єствують на теріторії Словеньской републікы, Русиньска оброда на Словеньску щіро вітать і підпорує в рамках взаємной сполупраці, бо сполочно помагають при народнім возроджуючім процесї Русинів на Словеньску, котрый перед (ред.: 25 роками) зачала Русиньска оброда.
Із книжкы Анны КУЗМЯКОВОЙ і кол.: Наша двадцятьрічна путь.