Поет із Підкарпатя Іван Петровцій святкує 70. народенины
Іван Петровцій народив ся на Підкарпатьскій Руси 22. мая 1945 року, в селї Осій, котра тогды, де юре, приналежала до Чехословакії. Теперь знамый і плодный поет із Ужгороду на Підкарпатю ославив свої 70. народенины.
Честованый юбілант то оріґінальный писменник, якых міджі русиньскыма поетами барз мало. В ёго творчости видно звязаность зо світовов літературов. Сам тлумачіть до русиньского языка творы найвызначнїшых французскых, мадярьскых, російскых, україньскых і естоньскых писателїв.
Зо зачатку писав в україньскім языку. По україньскы выдав міджі іншым: поетычны творы „Знак весни” (1979), „Карпатське літо” (1984), „Жовтень – осені свічадо” (1988), стишкы про дїти „Софійка і весна” (1986). Як сполувторстві з Валентином Петровцій написав кримінално-детектівну повість – „Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств” (1991). Тлумачів на україньскый язык творы світовой літературы, головнї поезії.
Быв членом „Спілки письменників України“ (скорше Совєтьского союзуа). З огляду на публічне презентованя ся за Русина быв з Общества україньскых писателїв вышмареный в роцї 2008. Члены (в тым тоты загранічны) україньской „спілки“ высвітлили, же то за “участь у русинстві, яке є антиукраїнським”. Пак, за признаваня ся до русиньской ідентічности быв переслїдованый україньсков поліціов.
Іван Петровцій од початку девятдесятых років публікує головнї по русиньскы, як тыж робить чісленны переклады творів світовой класікы до русиньскпко языка. До того, наново выдає мало доступны класічны творы русиньской літературы. Так як і наше „Стоваришыня Руска Бурса“ приберать творы до выдавательской серії – Бібліотекы русиньской класікы.
Список выданых Іваном Петровціём репрінтів русинськой класікы обнимать такы выданя, як: Євменій Сабов “ХРИСТОМАТІЯ церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных наречиях”, Иван Гарайда “Грамматика руського языка”, Анна Микита “Книга варенія для сельских карпаторусских женщин”, Александер Духнович “Я – русин”, Александер Павлович “Благословеніє русинам”, Федор Потушняк, Іван Петровцій “Ворожкы осüйськых босоркань”.
Поета выдав тыж зобраны фолклорны творы такы, як – „Давні русинські слова“, „Давні русинські спüванкы“ці „Днишнї мої спüванкы“.
Вырахую за шором творы юбіланта, котры надрукованы были в русиньскім языку:
- „Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах”, 1993 р.
- „Наші спüванкы: русинська поезия”, 1996 р.
- „Наші и нинаші спüванкы”, 1998 р.
- „Битангüські спüванкы”, 2001 р.
- „Послїднї спüванкы”, 2004 р.
- „Cпüванкы”, 2006 р. – Друге выданя: 2015 р.
Дале, як редактор, выдав – Антолоґію днешнёй русиньской літературы: стихы, переклады, малюнкы, анеґдоты, пословіцї, приговоры, примовкы, проклятя, заклятя, лайкы, „Сто двадцять два стихы”, „Бумбурішкы. Русинськоє читаня”. Окрем того, выдавав русиньскы календарї. Іван Петровцій быв довгы рокы журналістом, о своїй редакчній роботї росповідав слухачам радия ЛЕМ.фм у проґрамі „Печатня“. Выдав 15 чісел авторьского часопису “Русинська бисїда”.
Писатель-юбілант є лавреатом многых оцїнїнь, в тым чіслї і про Русинів найважнїйшой – Премії Александра Духновіча за русиньску літературу в 1998 року.
Писательство Івана Петровція – то чісленны творы незвычайной красы, в котрых звучіть велика авторьска ерудіція, але і заанґажованый язык. Автор хоснує і провокує словныма імпровізаціями. Зато „матерія” і цїла іншпірація ёго творів – то русиньскій язык, котрый у нёго фурт повный емоцій і заскакуючіх форм. Умелець заєдно допущать ся інтелектуалных провокацій. Рубать словным топором просто в очі. Все оцїнять і хоснує, як сам гварить – ненорматівной лексікы.
Творы Івана Петровція не суть зо собов „валоры“ субєктівного публіцістіїчного опису, повного критічного одношіня ся до релности. Юбілант то рогата душа, може, зато з такым є мі добрї іти по єдній дорозї. Радо бы-м ся стрічав із ним, жебы го послухати, а коли буде треба, і кус ся „побости“, бо то фантастічный сполубесїдник.
З нагоды свого юбілею, Поето, приймийте од радия Руской Бурсы ЛЕМ.фм сердечны поздоровлїня, од нашого ансамблю, і думам, же од многых непокірных Лемків. Най Вам ся дарить і каре. На Лемковинї і на Пряшівскій Руси сьме голодны вашых слов. На Підкарпатьскій Руси, в славным містї Ужгородї, все мож зайти до вашой Файной книгы, книгарнї в центрї міста, і як не купити собі найфайнїшу книжочку, то хоць лем поклонити ся майстрови слова.
На многая і благая лїта!
Боґдан ҐАМБАЛЬ, Ґорліцї