Раз, два, три: На трёх делeґатів – 3:1
Раз
Єден А
Понад штири рокы тому, в ночы 1/2. мая 2011 р., Осама бін Ладен спал сой спокійні в своій резиденциі в Абботтабаді, місточку на пілночы Пакістану. Хоц знал, же світ признає му нечестне званя persona non grata, ани не думал, же то буде його остатня ніч, коли в рамках операциі «Спис Нептуна» (анґ. Operation Neptune Spear) американьскы жолніры специяльного назначыня пришли до його хыжы, жебы го забити. В тым же часі, парунадцет тисячів кілометрів дальше, перед специяльні замонтуваныма в Білым Домі моніторами засіли Барак Обама, Джоу Байден і Гіляри Клінтон – найважнійшы особы в Зъєднаных Штатах Америкы. Хотіли на своі очы видіти результат той же операциі і одраз дознати ся, ци «перемога цивілізациі», як потім назвали тот праздник західні медиі цілого світа, ся выполнила.
Николи-м не любил екстремістів, а тым більше іх голову (хоц по правді головом окрестили го барже західні медиі), маючого закырвавлены рукы і винного смерти десяток тисячів жертв. Хоц, по християньскы, тяжко ся тішыти з дачыйой смерти, кус може і єм одітхнул і наівні подумал, же може дашто оне змінит.
Але закололо мя єдно
Світовы медиі, котры оголосили перемогу цивілізациі, забыли, же і там єст якыса цивілізация. Дакус інча, як наша, вызнаюча інчы принципы, інчий світопогляд. При нагоді смерти єдного чловека вказало ся, же цивілізация то мы – они уж ні.
Єден Б
Ідучы горами до Девы з частю делеґациі Русинів з Польщы, задумувал єм ся, як буду ся чул в скорі делеґата по 16 роках од мого дебюту – по тым, як в 1999 р., пропущаючы в ліцею праздник кінця шкільного рока і розданя свідоцтв, мал єм чест припняти сой на груди етикєтку з написом «Делеґат – V Світовий Конґрес Русинів, Ужгород». Шумний то был конґрес, не лем зато, же перший раз в короткій іщы його істориі проходил на Підкарпатскій Руси і може орґанізаторы хотіли ся вказати, же і мы можеме! Же, так як каждий ґазда хотіл бы быти постеріганий з як найліпшой стороны, і в нас, хоц нас держава не вызнає, можеме тото зробити.
Істотным елементом тамтышнього конґресу была кількіст запрошеных гостів, а може не так іх кількіст, лем ґеоґрафічна „зложеніст”. До Ужгорода, окрем офіцияльных делеґаций, приіхали Русины з Латвіі, Росиі, Молдовы і певно інчых держав світа, котрых днес уж не выміню – пробачте, то было 16 років тому, а я мал лем 18 років.
Уж товды перед делеґатами Світового Конґресу Русинів явил ся проблем. Хто єст на тілько честний, жебы го приняти до той елітарной ґрупы? Кому тота чест ся належыт? В кулюарах вели ся бесіды. Чул єм і такы пропозициі, же лем автохтоны з Карпатской Руси сут найбарже честны. Гей, але што зробити з делеґациями, котры, хоц не автохтоны, уж сут членами Світового Конґресу Русинів? Но, добрі, то возмеме іщы Америку і ЗША та Сербію, кєд уж сут. Але інчы сут підозрены, заваруй Боже. Най приходят, але як гості. Пообзерают, зроблят пару знимок і поіхают.
А чытали сте Орвеля? Там головны героі тіж над тым роздумували, найперше рішаючы, же «Вшыткы звірята сут собі рівны», дописуючы потім значучий конец «…але декотры сут важнійшы од другых».
То бодай од ужгородского конґресу Русины з Росиі кажды два рокы просят ся, жебы быти честныма. В Деві было доцяп інакше…
Русины на конґрес не приіхали, бо може чытаючы донесіня на портали lem.fm о тым, же […] Рада дала рекомендацию приняти до чысла членів Світового Конґреса Русинів –Меджереґіональну Общественну Орґанізацию «ОБЪЕДИНЕНИЕ РУСИНОВ» з Росийской Федерациі. Про принятя Русинів з Росиі рішыти мат конґрес, а Рада буде внескувала о тайне голосуваня в тій справі.
Было бы то перше тайне голосуваня в істориі конґресу. Чом, як раз, коли треба голосувати над орґанізацийом з Росиі? Кому з Рады вадило тото, жебы явні не підносити руку за (а може і против)?
Як ся выявило на засіданях в другій ден конґресу, котрого президия (хоц нихто єй не выберал) схоснувала старий трік. Голосуваня было? Было! В справі Русинів з Росиі? Гей!
На жаль, уж певно мало хто памятат, же голосували за тым, жебы справу зас одложыти о два рокы. По мойому, може уж быти пізно. Русинам з Росиі буде іщы дальше – не лем з той причыны, же треба буде іхати о парусот кілометрів більше, як до Девы.
Єден В
Неє уж посеред жывых Осамы бін Ладена. Але його забитя не принесло обзераючым на моніторах його смерт нич, окрем медияльного успіху. Во світі дальше проходят террористычны атакы, «ліпший» світ дальше думат, же цивілізация то мы, а тамты, хоц нич з бін Ладеном не мают спільного – то не люде.
Певно подумате, чом зачал єм од Осамы бін Ладена? На ХІІІ Світовым Конґресі, іщы перед його офіцияльным початком, провюл єм бесіду з єдным з делеґатів (ани не буду ся розписувал з якой державы, то аж за барз очывидне) о принятю Русинів з Росиі до СКР. Дознал єм ся, же і я підтримую іхній росийскій екстремізм.
Дотепер думал єм, же Русины, за своіма поглядами, ділят ся на правых, ліваків, комуністів, лібералів, демократів, теократів, право-, греко-, або інчых.
Тепер уж знам, же в Світовым Конґресі Русинів тото єст меньше скомплікуване. Русины сут честны, або ніт. Але о тым рішат сам конґрес.
(Написав у лемківскім варіантї русиньского языка Демко ТРОХАНОВСКЫЙ.)
Два
На трьох делeґатів – 3:1
Як делеґат за САРО (Словацку Асоцияцию Русиньскых Орґанізаций), на 13. Світовым Конґресі Русинів в Деві, был єм одпоручений до роботы в конґресовій комісиі за статут, основний документ, котрий мал бы з хаотычной сходкы Русинів зробити рішучий орґан, дозваляючий присутным, жыючым в ріжных державах і культурах, комунікувати ся хоснуючы правила, котры служыти будут введіню порядку. Прото статут СКР повинен быти технічным документом, котрий завершат компетенциі делеґатів, конґресу і рады, дале способы іх покликуваня і задачы, котры мают выполняти тоты, котры зъявили ся на конґресі. Конґрес потрібувал до функцийонуваня двох річы – сценария, котрий мал бы опертя в статуті і єдного головного режысера подій, котрым, по мойому повинны быти вшыткы делеґаты – Русины. На розділ од театру, Конґресови не є потрібний драматурґ. Конґресову драматурґію, коли не є то сходка глухых і німых, повинны зробити сами делеґаты.
Зато Конґрес потрібувал предсідателя, неквестийонуваний авторитет, котрый был бы в силі, як безсторонний арбітер, дати можніст вызвучаня ріжных поглядів і опіній. Председу, котрий не будзе одберац голосу тому, хто піддає критыці діяльніст його самого. Ци в Деві не были присутны такы авторитеты? Досправды было іх вельо, в ріжных делеґациях. Лем треба бы было глядати і выберати споза тых, котры обсіли найважнійшы стілці і не дадут ся ниякым способом од них одорвати.
Як член комісиі за статут повім коротко, што конґрес не проходил подля статуту. Чом? Зато, же делеґациі ани го не знали. Я сам не знал, подля корого статуту мал бы конґрес проходити? Того з 2007, 2009, ци 2013 рока? Статутове безголовя, од років, завдячаме предсідательови польской делеґациі і тым вшыткым, котры го на тым стільци надале тримают.
Я лем задумую ся ци і тот план не єст іщы высше розписаний і режысеруваний, подля другого статуту, писаного нерусиньскыма руками, жебы на комісиі за статут і на цілым Конґресі розограла ся рядна комедийо-фарса з елементами абсурду?
На 13. Світовым Конґресі Русинів проходила маскарада. Была она скорше вырежысерувана і приправлена. Конґрес зачал ся од невыбраня президиі. В мєджечасі сходили ся панове з одходячой Рады і радили, хоц ниякой Рады на Конґресі не повинно уж быти. Коли ся нарадили, так зас засідали за президияльным столом, жебы нихто не призабыл, што лем в тым, фурт рекомендуваным персональным сопоставліню, нова, і кажда наступна Рада годна фунґувати. Дальше, члены одходячой Рады, робили справоздаваня з діяльности своіх, і несвоіх орґанізаций, в такій спосіб, жебы то звучало, же ціла Рада, і кажда з членскых орґанізаций зробили барз дуже. Што конкретні сте зробили кричал єм, до передставника русиньской молодежы? Не чул…
Промовляючы выходили єден по другым, а чым веце ся прославляли, тым было смішнійше. Некотры славили ся, як то традицийні уж, не своіма заслугами. Мали чым. Не рекомендували нияк книжок, котрых вказало ся за остатні два рокы вельо. Чом? Може зато, же іх не чытали, або книжкы з рускым словом не надавали ся до влучыня в маскараду. Як споминали, то головні лем фастівальчыкы – кілько повело ся ім зробити, і повідаючы, же были файны. Вірю ім. Шак робил єм реляциі з двох мультіжанрів. А спомянули, же на жадным не было никотрого выконавці з Лемковины? То лем деталь єст. Рада ся сходила, то основне!
Справопис ревізийной комісиі то зас была пригварка Питі. Не знам ани хто тоту ревізийну комісию, до чорта, выбрал, і коли ся тото стало? Не дознали сме ся, як великій буджет мала Рада, кілько Рада выдала, на якы цілі, і ци дашто пришпарувала, ци ся задолжыла? І в кого? Дознати ся не было як. Шак, шоровий порядок наказувал пану Папузі не допущати до голосу никого споза своіх пайташів. А ролі розписал сам – так цо хцеце?
Ци то за статутом? А котрым статутом? Тым з 2007, 2009, ци 2013 рока? А о што ся сіпати? Важне, же є він списаний в кодифікуваным словацкым языку, і же зас го буде чытал делеґат з Польщы, выбраний до той цілі в кастінґу на гіперправильну, словацку артукуляцию. Незрозуміли? Сердити ся не єст о што. Шак, то лем маскарада. Такій лемківскій легкій водевіль.
Членам делеґаций остало піти на полуденок і тішыти ся собом. Тепер могли ся мішати і здавати справу зо своіх діянь, поглядів і думок. Заінтересуваня представників єдной з делеґаций том частю проґраму было надсподівані великє. Гідні більше як справопис з діянь Світовой Рады, молодіжных орґанізаций і статут. Они до комісиі за статут не выслали никого (хоц пришли в надкомплеті). В часі конґресовых гостин маскы мусіли быти одложены на бік. Додумал єм ся, же украіньска делеґация грала уж в інчій театральній грі. Ци то абы не была шпіонажна драма?
Польскій режысер, Станіслав Барея, котрого фільмы остали названы культовыма, прото же вказували абсурды комунізму, любил сміяти ся з інституциі почты. Він розуміл, што за комунізму, почта, была досправды інституцийом важнійшом як партийний комітет. Почта штоден рішала про жытя громадян, партийны комітеты – лем на конґресах і пленарных сходках.
Головным страпліньом векшыны комісиі за статут, а і цілой Рады, было принятя такой конструкциі, жебы сотворити функцию дла надсекретаря-почтаря. Основне, жебы нон был зо Словациі, споза членів не лем Рады, але і споза делеґациі Русиньской Оброды і САРО. Надсекретар-почтар, як поясняли делеґати з польской і мадярской делеґаций, мал бы робити за конґресову почту. Мал принимати кореспонденцию і посылати єй до предсідателя Рады. Тот мал бы написати урядове писмо, в кодифікуваным словацкым языку і одослати го до Надсекретаря-почтаря, котрий дале вышле ноне до вшыткых урядів світа. Адже Світова Рада Русинів веде шыроку кореспонденцию. Самых писм з резолюцями Конґресу єст до высланя моц, бо… єдно. Гук роботы. А сут іщы писма в справах ґрантів, котрыма Рада буде ся пышнила на 14. Конґресі. Тых буде гідні більше, як резолюций Конґресу. Самыма резолюциями Рада ся не пожывит.
Інетересуюче, што хоц до комісиі за статут СКР приголосило ся трьох делеґатів (четвертого з Хорвациі, панове Копча і Лявинец одогнали од стола), то і так, коли было голосуваня над некотрыма пунктами статуту, то зъявлал ся виник 3:1. До той цирковой гры уж приступил Надсекретар-почтар in spe. Він остаточні делеґатови за САРО доказал, же тота маскарада то не байка для гречных дівчаток зо шкілкы.
Бавме ся. Нихто нас так не забавит, як Світова Рада. Хоц в каждым конґресовым статуті, тым з 2007, 2009 і 2013 рока записана єст функция секретаря, котрий має быти выбраний з актуальных членів Рады, ведучий статутовой комісиі з Польщы і будучий председа з Мадяр вили ся як в кропі, жебы Надсекретар-почтар был тот, котрый ґарантувал правильний результат голосуваня. На трьох делґатів – три до єдного.
х х х
По двох днях Конґресу дале не можу дійти до себе. Театер был то парадний. О ліпшу маскараду тяжко. Мішали ся жанры, акторы і режысеры. Ани Ежен Йонеско, народжений в Слятині, руминьскым місті, недалеко Девы, не знал бы выдумати барже марийонетковых героів і розписати так абсурдного світа, полного грозы і фарсы.
В драмах Йонеско чловек оставал сам зо собом лишений в траґічным світі, без надіі. Лем режысеры конґресовой пародиі не берут до увагы, же Русины пришли на Конґрес зазнати спільноты, познати другых, такых як і они самы. Прото доля того смішно-траґічного Конґресу є припечатана. Панове Бобинец, Лявинец, Копча, Папуґа, Фірцак і Почтар-надсекретар повинны одыйти самы. Кєд ні, тому театрови буде конец.
Рада зас ся зыйде. До Ґорлиц, од 1991 рока, не зашли николи. Най знают, же там мают на них зрыхтуваны палиці привезены з Чабин, села Анатолия Кралицкого і єдиной школы з русиньскым навчалным языком на цілій Крапатаскій Руси. 13. Світовий Конґрес Русинів то пародия і автосатира, театр абсурду і грозы і якы хочете інчы театральны мультіжанры сой допиште.
Прошу Вас, тых котры хочете охоронити самых себе, выличте звук, згасте світла. Знайте, там розограла ся лем пантоміма. Коли запрете очы і заткате уха, самы собі заспівайте – Я Русин был, єсмъ, і буду….
(Написав у лемківскім варіантї русиньского языка Боґдан ҐАМБАЛЬ.)
Три
З Девы до Ковбасова
Зробити конґрес в Деві є думка, котра бы собі заслужыла окреме оцїнїня. І зато як раз із тым зачну. Не єм прихылником „конґресовой турістікы“ і так уж довше бісїдую, же конґресы бы ся мали робити на теріторіах, де є історічне населїня Русинів – Підкарпатьска Русь, Пряшівска Русь і Лемковина. Там, де были і нашы Народны рады. Но кідь уж люди коло конґресу потребують лїтати по Европі, добрї. Но в тім припадї бы ся в окремых державах мали робити конґресы там, де даякы Русины жыють, не там, де їх мож зраховати на палцях єдной рукы, лїпше повіджене, де їх мож пораховати в рамках єдной родины, котра стоїть на челї орґанізації, яка є гостительков. Бо мене не інтересує, де жыє єдна родина посланця, але то, же Русины в Румунії жыють в Маромороші. І якраз там, кідь уж, сьме мали засїдати. Бо покля підеме по принціпі, же конґрес є там, де жыє голова орґанізації, котра в тім роцї конґрес робить, то ся тїшу, як буде председом Русиньской оброды дахто із Ковбасова. А не думайте, же фіґлюю. Бо в Ковбасові тых Русинів жыє веце як в Деві. А надпис: Вітайте в Ковбасові, на Світовім конґресї Русинів, то мать таксамо дашто до себе. Думам, же бы то про конґрес могло быти аж характерістічне.
Мініфестівал з максіхыбов
На конґресї бы єм чекав вшытко, але же зажыю 15-минутовый мініфестівал злїпленый із трёх гімн а єдной коломыйкы, коло чого будеме вшыткы стояти як перед Страшным судом, то вера ніт. То, же ся конґрес одкрыв гімнов Румунії, по котрій мала слїдовати русиньска гімна схвалена конґресом – Духновічово Вручаніє, то є в порядку. Чом але за тым ішла якась коломыйка а на конець іщі европска гімна, так тому драматурґічному плану єм досправды не порозумів. Но і оно бы ся то може іщі дало в покої одстояти, кібы домашнї орґанізаторы знали, яка є гімна Русинів схвалена. Лемже они не знали. І так Вручаніє не одзвучало з першым і другым стовпчіком стиху, але зо вшыткыма. Ганьба. На кінцю конґресу ся дакус спамятали і пустили „лем три“. Скоро правилно, но лем скоро…
Ознамлїня о дїяльстві або букварь сталінізму
То же на зачатку членове Світовой рады Русинів інформують о тім, што Русины в окремых державах зорґанізовали за два рокы міджі конґресами, є в порядку. І кідь досправды не мушу слухати о вшыткых фестівалах, скорїше бы єм чекав дакус веце меріторічного дїятельства русиньскых орґанізацій. З тым ся якбач могла похвалити лем Северна Америка, Словакія і Польща, і кідь за Польщу ся тым хвалив тот, котрый не прикладать руку ку дїлу. Но што чоловіка сердить веце, то є то, же з єднаков інформаціов, о тім, же „сьме зробили фестівал і выдали книжку“, выступив і председа Світовой рады. По перше, Світова рада має быти нашов владов, нашов амбасадов, она мать робити політіку, підпорити Русинів там, де мають проблем (довгый час головно на Українї) і выдавати книжкы, ці робити фестівалы можуть членьскы орґанізації. По друге, інформація о дїяльсртві председы Світовой рады мала быти одрахованём того, што ся сповнило із резолуції і узнесїня, котры были прияты перед двома роками. О тім ся даяк не бісїдовало, но і клинцём того вшыткого было то, же не была жадна діскузія, і кідь ся люди голосили. Чом, бо то не є в проґрамі в тот день. Значіть, мы собі прочітаме своє і делеґаты до того не мають што мати вопросы. Сталінізм як із букваря.
Бабковы делеґації і „ганьба“
Інтересне є, же кідь конечно пришло на другый день ку діскузії, нихто не мав властно жадны вопросы ку повніню резолуцій, узнесїнь і кідь єм ся озвав я, зо вшыткого того собі векшына делеґатів однесла якбач лем то, же єм выступив, і теперь цїтую, „прокураторскым тоном“, і хто єм я, жебы єм собі то міг доволити. Но правда, я єм лем делеґат і ведучій делеґації за Словацьку асоціацію русиньскых орґанізацій. Не мам право. Тым ся лем підтверджує, же векшына ведучіх делеґацій собі выберать бабкы, а не делеґатів, котры роздумують, котры ся звідають і котры дашто хотять робити. Лем бабкы, котры коло голосованя будуть піднимати рукы так, як ся їм допереду повість. Без вопросів. З чутём, якы сьме файны і яку добру роботу робиме дома і на конґресї. О складї україньской делеґації уж ани не хочу бісїдовати. Люди як Жупан, Сидор, котры на Українї роблять велику роботу, на конґресї не суть і сидять там „музиканты“. Навспак, кідь Боґдан Ґамбаль не є делеґатом за Польщу і я го возьму за Словакію, бо є то актівный чоловік і мать быти на конґресї, навеце мене не інтересують граніцї, але то, же сьме Русины а Ґамбаль є іщі і честным членом Русиньского културно-освітного общества Александра Духновіча в Пряшові, так є то про дакотрых ганьба і неприпустный прецеденс. Ганьба то є, але не про Словакію, ани про Ґамбаля. Навспак, обіцям, же покля ся україньска делеґація не спамятать, та за Словакію підуть і люди з Підкарпатя. Тоты, што суть досправды лідрами Русинів. Музиканты най ідуть на грати свадьбу.
Конґресовый фолклор
Русины суть прославлены своїм фолклором. Співають і танцують аж до замлїня. Всокотили собі свої традіції по сторіча і суть на них горды. Єден такый фолклор, з котрого може быти раз стародавна традіція, выникать і на конґресї: кажды два рокы найти причіну ку тому, жебы не прияти Росію. Раз є то зміна назвы орґанізації, котра подала кандідатуру, остатній раз то, же делеґація не пришла, хоць кандідатуру подали. Ціркус, котрый ся на каждім конґресі уж довго повторять є траґікомічный. То, же із Росії приходили на конґресы од 1999 року, не інтересує никого. І то, же чом не пришли з Росії теперь, таксамо никого не інтересує. Навспак, была то добра причіна, чом не дати голосовати о Росії, хоць то в проґрамі, котрый схвалив конґрес, найвысшый орґан, котрый є над Світовов радов, было. Чом? Бо ся так вечур перед тым доїднала Світова рада. Світова рада, котра уж мала за собов єден день засїданя, і котра має передати свої функції. Сталінізм дакус высше єм не споминав лем так…
Кому перешкаджать ФСБ…
Ку Росії іщі раз. Не од єдного делеґата єм чув, же Росія не може быти прията, бо то лем средство Кремля дістати їх спец-службу до конґресу а не досправдовый інтерес Русинів жыючіх в Росії быти в конґресї. Інтересне, як ся конґрес боїть о то, же до конґресу хоче інфілтровати ся ФСБ і делеґатам то перешкаджать, але никому не перешкаджать, же україньска СБУ в конґресї вже давно є. О тім, чом єм о такім дачім пересвідченый, бы єм міг писати цїлу книжку і дякуючі тому, што єм відїв на властны очі почас тогорічного конґресу. СБУ давно тримать в руках делеґацію за Україну а інтересне є, же якраз делеґаты за Україну найвеце кричали проти Росії. Теперь не знам, ці фотоґрафії із конґресу од єдного із делеґатів ідуть про пресу, або до картотек. Но і што? Жыєме? Жыєме.
Скламаня
Тых скламань бы може было веце. Перше, же делеґація Сербії знова пропоновала до рады бывшого председу рады, притім мать в делеґації довгы рокы молодшого, способнїшого чоловіка, котрому вірю. Жаль, якбач іщі Сербія на нёго не доросла. Може о два рокы. Скламанём є і то, же тото саме зробила Польща. Хоць таксамо мала молодого, лїпшого кандідата. З того ся родить третє скламаня, і то є то, же Світова рада має лем двох новых людей, Мілана Мнягончака за Словакію і Джона Ріґетія за Северну Америку. Чом скламаня? Бо і напрік тому, же Світова рада робила два рокы вшытко, лем не тото, што бы мала, робота членів была якбач в очах делеґатів в порядку, кідь їх знова пропоновали до рады. Но і то є кошмарь. Рада мала одыйти цїла і до функцій мали іти новы люде.
Властный ґол
Властный ґол собі дала україньска делеґація. Конґрес прияв далшу, думам, же і так беззубу, но холем сімболічну резолуцію в одношіню ку правам Русинів на Українї. Вшыткы делелеґаты были за. Но аж на то, же ведучій україньской делеґації ани не быв коло голосованя а думам, же не быв єдиный з той делеґації, хто нараз счезнув. І то было почас двох днїв на тоту тему коло того велё бісїды з їх боку. Ґратулую. Могли іти сміло домів із резолуціёв, але кібы дашто, та они не голосовали. Досправды властный ґол а доволю собі повісти, же тото, а не Ґамбаль в словацькій делеґації, є про мене ганьба. Або жебы то было дакого ряджіня?
Плусы конґресу
За першый плус поважую то, же конечно делеґація за Словакію, котра має склад із делеґатів за Русиньску оброду на Словеньску і делеґатів за Словацьку асоціацію русиньскых орґанізацій, была єднотна і комуніковала вєдно. Докінця ся першый раз од того „розколу“ словацькой делеґації стало, же Русиньска оброда хотїла дотримати договор і понукнути теперь місце у Світовій радї делеґатови за асоціацію. Перед тым о тім з асоціаціёв, напрік ясному договору о черяню ся по двох роках, нихто з оброды не діскутовав і все там мала оброда лем свого чоловіка. Другым плусом конґресу є то, же членове делеґацій за Словакію, Северну Америку, а і часть членів польской делеґації, были свободны люди, котры зрозуміли, же голосовати треба подля сумлїня і властного пересвідчіня, а не подля державы, за котру єм пришов. Бодай бы ся тото пошырёвало і до далшых делеґацій, бо лем втогды буде конґрес конґресом. Не думайме на державы, они про нас не суть основны. Основны суть общерусиньскы думкы і дїла, котры нам вшыткым будуть на благо.
Мінус конґресу
До світовой рады сьме дістали лем двох людей, котры хотять змінити конґрес, і котры якраз на общерусиньске благо і на потребны дїла про нас думають. Значіть, дакус ся подарило змінити раду, але лем дакус. Навеце, ани єден з тых членів рады не є председом русиньской орґанізації. Ці ся їм подарить досправды за два рокы змінити холем дакус фунґованя і обсяг роботы Світовой рады і конґресу, кідь векшыну мають стары функціонарї, то є днесь великым вопросом. І то беру за мінус конґресу. Чекав єм веце.
(У списовнім русиньскім языку на Словакії написав Петро Медвідь.)