Продовжує у културно-освітнім діятельстві своїх предків
К 85-ым народенинам Мґр. Гавриіла Бескида з Пряшова.)
Родина Бескидовых (Михал, Ґрiґорiй, Николай, Антоній і цїла плеяда іншых) уж од половины 19. стороча аж до половины 20. стороча внесли цїнный вклад до русиньской історії, літературы і політікы. Мґр. Гавриїл Бескид, професіёв учітель російского языка, належить к людям, якы по нїжній револуції, кідь ся формовав на повну силу русиньскый рух в Словакії, окреме актівно ся проявляють на русиньскім полю.
Народив ся Гавриїл Бескид 28. септембра 1929 року в Кошіцях в родинї Евґенія Бескида і Марты, родженой Холошняёвой. Цїле своє дїтинство пережыв у русиньскім селї Леґнава, Старолюбовняньского окресу, де ёго отець Евґеній быв ґрекокатолицькым священиком 35 років. Там выходив основну школу. Ёго учітелями были Варфоломій Баволяр (єден із директорів Україньского націоналного театру в Пряшові, днесь Театру Александра Духновіча в Пряшові) і Клара Баволярова. Скінчів Штатну руську ґімназію в Пряшові і Высоку школу педаґоґічну в Братїславі. Учів у Леґнаві, в Малім Липнику, на середнїй педаґоґічній школї, на дванадцятьрічній середнїй школї, на саерерднїй електотехнічній і стройницькій школї в Пряшові, скады і одышов до пензії в 1991 роцї.
Окрему капітолу жывота Г. Бескида творить ёго анґажованя ся в области мімошкольскых форем російского языка і літературы, на полї якого охабив значный слїд нелем в Пряшівскім краю, але в рамках цїлой Словакії, а то за веце як двадцять років. Спомяньме потрібне выданя двох томів публікації Декламаторам Памятника Пушкінови, за што дістав ай похвалу од тогдышнёго Одбору школства Окресного народного выбору в Пряшові. На полї Міджінародной асоціації русістів быв оцїненый Честным узнанём за заслугы о розвой словацькой русістікы (1986), дістав подякованя од централного выбору Союзу чехословацько-совєтьской дружбы За розвой мімошкольского навчаня російского языка, як і за роботу лектора в централных орґанах. Робив ай в обчаньскых здружінях при тогдышнім Містьскім народнім выборї в Пряшові і в Народнім фронтї Словакії.
По нїжній револуції ся актівно запоїв до русиньского руху, наперед у звязи з Руськым домом, дале як бадательі росшырователь бескидіаны і карпатьской русиньской літературы вцїлім.
– Наперед было треба ся постарати о навернутя Руського дому Русинам, якый быв незаконно поштатненый в 1965 роцї. На то было треба обновити членьску базу як Руського клубу, так Русиньского културно-освітного общества А. Духновіча при Руськім домі в Пряшові, – говорить Мґр. Гавриїл Бескид. – К тій роботі мене притягнув Іван Бобак, як бывшый учітельскый колеґа, і Др. Андрій Дрібняк. І так дошло к многым стрїчам, к гляданю архівных і іншых матеріалів. Ай кідь не было іщі Дому, културно-освітна робота клубу ішла все в іншых заряджінях. Довга была путь, покы вшытко стало на міру і Руськый дом в 2002 роцї ся навернув тым, кому належить. Дале быв єм собі свідомый того, же моїм посланём і неписаным внуторным законом, є сприступнити Русинам цїнне духовне богатство моїх предків. Задача то не была і не є нияк легка, бо я ани не думав, же ся буду колись тов проблематіков професіонално занимати. Много архівных матеріалів было пороздаваных або попроданых, наприклад, лем 10 міхів новинок, якы выходили за першой републікы, одвіз з Леґнавы од мого отця Евґенія Бескида Доц. Др. Василь Гривна. Купив даякы матеріалы і Михал Дубай, і Доц. Др. Андрій Шлепецькый.
В Кошіцях зась отцїв брат Александер Бескид передав рукописный матеріал з сценарями про 12 філмів, якы зробив мій стрыко Др. Николай Бескид, до Прагы Др. Іванови Кремпови, як і дакотры книжкы. По смерти мого стрыка Александра снажив єм ся дати докопы зостаток рукописных матеріалів по небогім стрыкови Николаёви. Вшыток тот матеріал, як і бадательскый, котрый єм роздобыв тяжков путёв по архівах в Празї, Будапештї, Підкарпатю (Берегово), собі высоко цїню і храню як зорніцю ока. На тоты матеріалы часто ся операм у своїх статях. Великым помічником в зачатках моёй бадательской роботы была книжка професора Павла Роберта Маґочія „Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848 – 1948)“, выдана в Ужгородї в 1994 роцї, де в богатій бібліоґрафії єм нашов велике множество істочників о Бескидах. Листуючі роботы Олены Рудловчаковой, мене барз заінтересовала єй робота „Духнович, твори III.“, де так істо в алфавітнім реґістрї я нашов шырокый діапазон матеріалів о творчости аж мого прапрадїда Михала, котрый дїяв іщі в зачатках другой половины 19. стороча. Ясно, же тоты факты мене барз іншпіровали на осмыслїня творчости цїлого ряду людей з родины Бескидовых. Єм гордый на то, же были великым приносом до нашой карпаторусиньской історії, літературы, але і языка.
А якы были можности реалізації снаг в споминаній бескидіанї і в карпаторусиньскій літературї? Тадь сам Г. Бескид до того часу ся тов проблематіков не занимав. – Зачаткы роботы в даній области по нїжній револуції были про мене дость тяжкы, бо єм учів на середнїй промысловій школї стройницькій, а окрем того довгы рокы єм ся сам старав о свою невладну маму, яка пострадала при автогаварії. Дорога до писаня не была легка. Свою роль зограла єдна нагода, кідь єм з Доц. Андріём Шлепецькым навщівив у 1991 роцї редакцію Народных новинок. А. Шлепецькый написав статю о Николаёви Бескидови, ку котрій не мав фотоґрафію, а я тоту фотоґрафію мого стрыка принїс. Із статї ня заінтересовали такы рядкы: “Ёго великый матеріал з нашой історії бы ся змістив до пятёх книг. Я пересвідченый, же міджі нашым молодым поколїнём ся найде чоловік, котрый спрацує наслїдство того нашого великого історіка і літературознателя...“ Од того часу я зачав сполупрацовати з нововзникнутов редакціов, за што єм єй барз вдячный, як і єй редакторцї і писательцї Марії Мальцовскій, яка ня притягла ку сполупрацї. Мусив єм ся много доучіти з карпаторусиньской історії і літературы, бо як бывшый русіста быв єм орьєнтованый на російску і тогдышню совєтьску літературу. Я ся доднесь все лем учу, а хотїв бы-м повісти, же лем тоты русісты можуть быти про Русинів хосенны, котры проглублять свої знаня і зпроблематікы карпатьскых Русинів. Вышла серія статей в рубріцї „З письменной літературы Русинів“ – од латиньской добы аж по роспад Австро-Угорщіны. Од зачатку в Народных новинках і в часописї Русин обяви-ли ся публікації тематічно заміряны на проблематіку русиньской історії, літературы, о особностях, о котрых ся мало знало міджі русиньсков громадов, а самособовєм ся снажив сприступнити ай творы Др. Николая Бескида, котры были дотеперь малознамы, а были выданы будь в часї Австро-Угорщіны або в міджівойновім часї в журналах і календарях, або книжно.
Од 2001 до 2005 року вышло пять дуже хосенных книжок Русиньского народного календаря. Гавриїл Бескид быв єдным із плодных сполупрацовників тых важных публікацій. Находиме ёго статї на розлічны актуалны темы, присвячены ку главным історічным датам окремых років. Ту ся мож дочітати о Ґрекокатолицькій руській ґімназії, о Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії, о културных обществах Русинів од другой половины 19. стороча, о вызначных особностях Руського клубу і Общества А. Духновіча в Пряшові. Многы статї Мґр. Гавриїла Бескида ся обявили і в загранічных русиньскых выданях: „Бесіда“, „Вседержавный русинськый вістник“, „Podkarpatská Rus“ і інде. Находиме ёго мено і в „Encyclopedia of Rusyn History and Culture“ міджі 24 сполупрацовниками, яку выдав професор Павел Роберт Маґочій і професор Іван Поп в 2003 і 2005 роцї в Торонтї в Канадї. Сам є зоставителём своёй першой книжкы – а то Николай Бескид на благо Русинів, яка вышла у 2005 роцї у Выдавательстві Валерія Падяка в Ужгородї.
Актівіты Г. Бескида ся не огранічують лем на публікачну роботу. У 2002 роцї быв ініціатором научного семінара – 120 років од народжіня Николая Бескида, як і одкрытя памятной таблы Н. Бескидови в Леґнаві і в Болдоґкеваралі в Мадярьску, орґанізовав бісїду з писателём з Підкарпатя Василём Сочком-Боржавином, семінар на тему 80 років Общества А. Духновіча в Пряшові, семінарї к юбілеям А. Павловіча, Ю. Ставровского-Попрадова, бісїду з ветеранами другой світовой войны і ряд іншых актівіт. Г. Бескид выступав на вызначных русиньскых форумах, як делеґат Світовых конґресів Русинів у Будапештї (Мадярьско), Ужгородї (Україна), Пряшові (Словакія), Криніцї (Польща), Сіґетї (Румунія), Руськім Керестурї (Сербія), Петровцях (Хорватія), на научных семінарях у Мадярьску, Ужгородї (з нагоды 200 років од народжіня А. Духновіча в Будинку А. Духновіча), Пряшові і інде. На сердцю му лежыть проблем занедбаных гробів нашых културных великанів, як: Юлія Ставровского-Попрадова, Михала Бескида, Іренея Ханата, Корнелія Добряньского в Чертіжнім, якы треба обновити, як і реалізовати памятну хыжу спомянутым людям, і писателёви Василёви Зозулякови.
Такых благородных дїл у Г. Бескида бы ся нашло і веце, наприклад, міджінародный семінар ку 105. річніцї од народжіня Юлія Ставровского-Попрадова, реалізаціяпроєктів Русиньского културно-освітного общества А.Духновіча в Пряшові, якого є председом, і цїлый ряд іншых хосенных дїл на благо Русинів.
М. М.
Зажелайме Мґр. Гавриілови Бескидови з нагоды ёго прекрасного жывотного юбілею, 85 років од дня народжіня, якмож найвеце здоровя, спокійности в родиннім кругу, і силы к реалізації задач на русиньскім полю. В гармонії із здоровём, жычіме му красно і спокійно пережыти золоту осїнь ёго жывота.