3. Русиньска ґенеалоґічна конференція в Пенсілванії, у США

24. октобра 2015 у Вілкс-Барі, штат Пенсілванія (Wilkes-Barre, PA) одбыла ся третя едіція каждорічной Русиньской ґенеалоґічной конференції, орґанізованой Карпаторусиньскым обществом (оддїл в выходній Пенсілванії).

Конференція, окрем тем звязаных з ґенеалоґічныма баданями, підкреслила културный аспект Русинів. Выступив там Джон Ріґетті (John Righetti), котрый бісїдовав о проблемах русиньской ідентічности, бо велё людей, глядаючі предків, усвідомлюють собі свою етнічну приналежность, думаючі о нїй в державно-політічнім змыслї. З той прічіны, частьсебе называть Мадярами, часть Австріяками, ачей і Чехословаками, відячі етнічность лем в катеґоріїобчанства. З другого боку суть і такы, котры знаючі о славяньскых корїнях, або памятаючі, же дома бісїдовало ся по нашому і ходило в недїлю до церькви, автоматічно бісїдують о собі як Русинах. Тота часть конференції, веджена Джоном Ріґеттіом, сістематізовала і одокремляла русиньскы факторы, обертаючі тыж позорность на історічный контекст, незалежно од того, ці дахто внимать своє походжіня як словацьке, польске, російске ці україньске.

Том Пітерс (Tom Peters), експерт в области ґенеалоґії, розповів, од чого треба зачати баданя історії своёй родины. Указав приклады такого баданя, котры віву старім краю. При тій нагодї ёго жена – Кеті представила творчость русиньскых умелцїв, зосереджаючі ся на представителїв підкарпатьской школы малярьства.

Далше выступив Джон Швейк (John Schweich). То не Русин, але ріс в оточіню Русинів. Все быв нима заінтересованый, мать величезну колекцію старых церьковных книг з русиньскых грекокатолицькых і православных церьквей. Почас конференціїговорив о різных братствах і орґанізаціях, котры од початку еміґрації за океан аж доднесь асоціовали Русинів. То важны інштітуції предовшыткым на початках оселїня ся Русинів уСША, находячіх роботу у фабриках або копалнях. Їх властницися не старали о своїх робітників. Коли муж вмер, они не помагали при погробі, не смотрили на жену, котра часто оставала сама векшынов з многыма дїтми. Тым способом Русины зачали закладати братства, забезпечуючі грошы про своїх членів, котры платили невелику штомісячну суму як членьске. У векшынї припадів грошы з назбераного фонду были передаваны на орґанізацію погробів, коли сядашто стало з хыжов, жебы помочі в тяжкій фінанчній сітуації ітд. Не раз членьскый фонд братства захранив людей унайгіршых про них моментах жывота… Дакотры братства фунґують і днесь. Дакотры з них были основаны іщі в 1890-ых роках, або і скорше – такой одразу по тім, як тісячі Русинів зо старого краю ішло до Споєных штатів Америкы за хлїбом.

Демко ТРОХАНОВСКЫЙ

Go back