Писатель Михал Шмайда ся дожыв 95 років

2-го новембра 2015ся дожывкрасного юбілею – 95 років жывота, вызначный писатель русиньского походжіня Михал Шмайда.

      Михал Шмайда ся народив 2-го новембра 1920-го року в селї Красный Брід, Міджілабірьского окресу, де пережыв і цїлый свій жывот. Напрік тому, же не абсолвовав жадны высокошкольскы штудії, став ся з нёго добрый писатель. Свою творчость наперед зачінав із поетічныма творами і повіданями, но пізнїше ся з нёго став романописець-новеліста.

Кідьже почас ёго творчого жывота не мож было писати в русиньскім языку і узнати собі русиньску народность, Шмайда выдавав свої творы в україньскім языку. Є автором першого роману написаного в україньскім языку, котрый быв по другій світовій войнї выданый в Чехословакії під назвов „Тріщать криги“. Іщі передтым му вышла книжка повідань під назвов „Вязка ключів“. З далшых творів мож спомянути трілоґію „Лемки“, повіданя „Паразити“ і много далшых творів і статей. У своїх романах зображує проблематіку примушеной колектівізації і зміну народностной і церьковной ідентіты, чім мусили перейти Русины.

В далшім успішнім романї „Роз’їзди“ писатель приближує судьбу русиньскых робітників коло будованя фабрикы ВСЖ Кошіцї. Но Михал Шмайда не быв лем романописцём. Є честованым етноґрафом, о чім свідчіть і ёго велика робота, котру по собі зохабив з єпохы років 1960 – 1971, коли робив про Музей україньской културы. Етноґрафії ся веновав практічно почас цїлого свого жывота.

По 1968 р. быв єдным із тых, котрых міцны репресії комуністічного режіму поставили на бік дісідентів і заказаных авторів. Аж до 1988 р. быв і вдяка Василёви Білякови пронаслїдованый ШТБ (комуністічна Штатна тайна безпечность в бывшій Чехословакії) і были о нїм веджены записы як о барз небезпечнім чоловікови і про самого Біляка.

Почас того періоду, кідь мусив робити обычайного робітника, позберав велике множество русиньскых співанок, котры были по револуції выдрукованы книжно в двох томах. На початку 90-ых років быв єдным із першых підпорователїв нововыникнутой Русиньской оброды на Словеньску, хоць сам ся нїґда не став єй членом. Сполочность Енді Варгола і Музей модерного уменя ЕндіВаргола в Міджілабірцях го пропоновали на Премію Енді Варгола (в роцї 2004) за вклад до области етноґрафії, фолклорістікы і антрополоґії Русинів на Словеньску.

В 2008 р. му передав тогдышнїй презідент Словацькой републікы Іван Ґашпаровіч із нагоды 15-го юбілею взнику Словацькой републікы Прібінів хрест ІІІ. класы за вызначны заслугы о културный розвиток СР. В тім самім роцї быв М. Шмайда записаный і до персоналной енціклопедії „Who is who‟.

П. М.

Go back