Агой, Федоре, ґратулую к юбілею!

Дізнав єм ся з інтернету, же Ты 9. новембра 2014 ославив уж сїмдесядку. Ани ся то не хоче вірити, бо Ты ся роками скоро нияк не міняш, все єсь Федором Віцом, Яношиком, Ільком Совом в єдній особі, а тыж, кібы єсь діяв на Підкарпатю, – і Николаём Шугаём! Ты єсь самобытна фіґура чоловіка-умелця-боёвника, просто, особность, котру хто бы не знав із старых Пряшівчанів, але уж і много молодшых з того великого вароша?! Ты єсь ся народив у Шапінцю, але векшыну жывота жыєш і боюєш у Пряшові, в котрім зась я єм ся народив. Мам „лем“ шість хрестиків на плечах, але за свій жывот у Пряшові єм познав лем три выразны особности-умелцїв, котрых зо старых Пряшівчанів знав скоро каждый. Были то малярї: спершу Ернест Ракоші, пізнїше Михал Чабала а пак ты, Федоре. Не можу не спомянути аналоґію облечіня і вызору Ракошія і Тебе. Кідь першый по Прщяшові ходив у старім зеленім губертусї, на твари з довгов брородов, припоминав ми знамого сохаря анде з якогось Паріжа –  Окіста Родена, так Ты ходиш по містї і за ёго граніцї у своїм облюбленім сиво-синїм балоняку на твари з меншов і рідшов бородков.

 

Знаме ся уж „лем“ добрых 40 років, кідь єсь по револуції зачав зась носити до редакції україньскых новинок „Нове жыття“ далшы части нормалізаціов насилно переватого серіалу Ілько Сова з Баюсова. Стало ся так, же як ся Ілько Сова обявив в україньскім выданю, так і я з волї ёго робітників засїв за столець шефредактора, хоць єм не быв комуністом а іщі ку тому подозриваным: раз україньскым націоналістом, потім русиньскым актівістом. Як сьме ся стрітили, так не требало нам много слов, мы ся такой порозуміли і зачали сьме рушати душов Руснака, котрый перед тым быв Українцём, а теперь зберав ся стати Русином!!! Быв то великый крок, хоць ся то дакому малить, але завести назад серіал русованого гумору Ілько Сова з Баюсова до новинок про людей: Русинів і Українцїв, зачати по русиньскы (на „діалектї“ україньского языка) выдавати прилогу Голос Русинів, а то іщі внутрї україньского солідно-послушного партії „Нового жыття“, то быв такый яношыковсько-шугаёвськый почін. Але довго не трывало обновлене выдаваня Ілька, бо нас вшыткых „Українцїв“-сімпатізантів і родженых Русинів зачали пронаслїдовати тоты смішны фіґуркы в жывотї нашого народа – миколаё-гиряківцї і мілано-бобваківцї, котрым сьме по Нїжній револуції выстелили доріжку на найвышы стїлцї. Так тоты нам „за одміну“ дали выповідь і потім назад прияли зась лем вірных Русино-Українцїв з партійныма леґітімаціями.

 

ХВАЛА ТІ, БОЖЕ, ЖЕ НАС ВЫГНАЛИ, А МЫ ЗАЧАЛИ ВЫДАВАТИ НОВЫ РУСИНЬСКЫ ПЕРІОДІЧНЫ НАРОДНЫ НОВИНКЫ І РУСИНА, АЛЕ І КНИЖКЫ. Вас гиряко-бобаківцї нихто не буде в будучности споёвати з дачім новым, проґресівным, але старым, затыхнутым. А кідь говорю, же сьме зачали, так то было сімболічно, од 21. авґуста (од потоптаня слободы жытелїв Чехословакії у 1968 роцї) выдавати у 1991 роцї русиньскы Народны новинкы, де зась став як міфічный Фенікс з попела і серіял Ілько Сова з Баюсова з ёго автором – Федором Віцом. Бо Ты як боёвник потерпів по роцї 1968, кідь як технічный редактор україньского часопису „Дружно вперед“ опубліковав  єсь на обалцї „невгодну“ фотоґрафію. Прийшло вышмарїня з роботы і заказ публікованя. Тот твердый заказ кус помякнув перед роком 1968, кідь Віцо міг зачати публіковати свій славный гуморістоічно-сатірічный серіал у такім же словацькім часописї „Рогач“, де єсь зачав выдавати Твій першый славный серіял Дереш Федора Віца. Хоць єм ся в тім часї іщі не знав з Тобов, але спознав єм Тя через Твої рисункы з трефныма текстами. А, Федоре, ты все знав в єднім речіню написати веце, як я в цїлій статї, то є дар Божы, то не дане каждому.

 

Добрї, же Тя маме, і ты єсь зась зачав публіковати свого славного Ілька в новім „ „InfoРусинї“, але і в загранічных русиньскых часописах „Руске слово“, „Бесіда“, „Рускый світ“, „New Rusyn Times“, ці гуморістічно-сатірічны русинкы у словеньскых новинках “Sme“ ci „Lidových novinách“... Наконець ся Ті, Федоре, подарило книжно выдати в 1969 роцї выбір зо свого серіаялу Дереш Федеора Віца, але тоталітно-нормалізачна машінерія тоту книжку заказала продавати і звышок тіражу дала зошротовати. Векше щастя єсь мав в тім, же єсь выбір зо своїх русинків Ілько Сова з Баюсова з трёхязачнама текстами зась выдав книжно, а то у 2001 роцї за помочі і з вступным текстом проф. Павла Роберта Маґочія з Торонта. Докінця вдяка нёму єсь ся дістав і на русиньскый Олімп, кідь гесло ВІЦО Федор ся дістало до двох выдань “Encyclopedia of Rusyn History and Culture“ у 2003 і 2005 роцї, як і до україньской „Енциклопедії русиньской історії і култури карпатських русинів у 2010 роцї.

 

Єдным словом: Ты ся уж дістав до історії Русинів, а то в першім планї як найзнамішый і найлїпшый русиньскый умелець-карікатіуріста. Но і як русиньскый актівіста, хоць ту успіхів ся Ти не подарило досягнути ці як членови выборів обчаньского здружіня Русиньска оброда на Словенську, ці як председови і членови выбвору містной орґанізації у Пряшові того здружіня. Не все Твоёв винопв, але винов векшынов неінтересу з боку остатнїх Русинів о дїла вшыткых Русинів. Главно того найвеце кричучого до неба взятя до своїх рук 3-4 членной ґрупочкы тыж Русинів Руського дому в Пряшові, котры го тримуть у своїх пазурах доднесь, а лем выволеным там є приступ, не вшыткым Русинам, котрых предкы ся складали на куплїнмя будовы ґрофа Дежеффія про потребы Руського клубу 1923 і назвавши ту будову Руськый дом 1925. Ту не стачів добити тоту башту нелем Ты, Федоре, з малов ґрупов русиньскых актівістів, але то бы ся не подарило ани словацькому Яношікови ці русьньскому Ілкькови. Так і, може, зістане тото дїло не дорїшене, хоць єсь за ёго навернутя до рук вшыткых Русинів зробив не мало! Но як Ты вставав все з попіла як Фенікс, може, ся Ти зо згоренища подарить выдряпати і Руськый дом?!

 

Наперек тому, Ты главно як вытварный умелець і орґанізатор выставок рисованого гумору Золота бочка в Шарішскій ґалерії у Пряшові, ці далшых у Братїславі, Празї і под. уж выорав таку глубоку борозду, котру уж никому ся не подарить заграбати.

 

Ты Русин-боёвник, але в першім рядї будь і надале Русином-вытварным умелцём! Тото є про Тебе на тім світї выарендоване, тото, што єсь як карікатуріста-орґанізатор-выдаватель досяг, уж нихто Ти не возьме. Але, Федоре, і в далшім не беру Ті надію, бо як трафаретно ся говорить, надія вмерать послїдня!

 

Но а наконець, ґратулую Ті, як і мої колеґове, міцне здоровя, родинне щастя, терпезливости і боёвности. Будь Федором Віцом, як єсь все ним быв!

 

Александер ЗОЗУЛЯК

 

КАРІКАТУРЫ ФЕДОРА ВІЦА З ЁГО КНИЖКЫ ІЛЬКО СОВА З БАЮСОВА: 

 

Go back