Ослава фантазії у творчости Анны Ґаёвой
7. новембра 2014 в Шарішскій ґалерії в Пряшові была вернісаж выставкы вытварных робот академічной малярькы-Русинкы – Анны Ґаёвой із Пряшова ку єй жывотному юбілею – 50 років од свого народжіня, котре одсвятковала 6. фебруара 2014 року i ку котрому єй желаме вшытко найлїпше. Зато в тім роцї юбілантцї было уможливлено представити любителям вытварного уменя выбір із єй художнёй творчости про дїти і дорослых в спомянутій ґалерії. На зачатку выставкы выступив єй куратор Йозеф Ріділла, котрый коротко росповів о творчости А. Ґаёвой, але веце ся мож дізнати о тім з ёго вступной статї в каталогу той выставкы:
Анна Ґаёва (1964, Пряшів) є представительков леґендарной ґрафічной школы фантазійного реалізму Албіна Бруновского (1935 – 1997), котра є доднесь внимана у світї як словацька шпеціфічность. Словацька лінія фантазійного реалізму – на роздїл наприклад од австрійской – не є темна,
знепокоююча, не інклінує ку суреалістічній ортодоксії, є скоріше забавна, повна гедонізму, час од часу і з тіпічнов словацьков меланхоліов. На творах того тіпу Ґаёва выростала (не треба припоминати, же словацька книжна ілустрація належала в 60. – 80. роках минулого сторіча ку світовій вершынї), пізнїше мала щастя у торцїв тых робот і штудовати. В роцї 1990 абсолвовала братїславску Высоку школу вытварного уменя в оддїлїню книжной ґрафікы у професорів Албіна Бруновского і Карла Ондреїчкы. Про молоду вытварнічку не было легко ся выманити спід впливу так выразных особностей. Найцїннїшов девізов , котру собі зо школы однесла, было пересвідчіня о красї і змыслї імаґінатівного погляду на світ. Николи ся не снажыла „быти лїпшов“ як Бруновскый, бо порозуміла, же быти частёв істой вызнамной културной традіції значіть скоро то саме. У своїй творчости ся здасть быти скорїше овпливнена Ондреїчком (1944 – 2003), як Бруновскым, бо і сам Ондреїчка быв Бруновского штудентом, а то характером імаґінації, репертоаром мотівів, композічнов штруктуров і членїнём плохы; так істо тыж Петром Ключіком (1953) з ёго постмодерныма історізуючіма ремінісценціами і многым далшым. О тім, же Ґаёва є, і наперек множеству впливів і іншірацій, носительков самобытной і оріґіналной візуалной поетічности, што свідчіть у своїм высновку єй творость сама. Наперек зводжіню легкого епіґонства Ґаёва собі заховала здоровый одступ од вшыткых вытварных ласок і выросла силнов творчов особностёв.
В єй вольній ґрафічній творчости і книжнїй ілустрації домінують фантазійны композіції, котры мають характер архітектонічно-фіґуралного капріча зо сімболічным або алеґорічным обсяговым замірянём, імаґінатівно іншпіруюче докаже выужыти техніку фуканого тушу, котра сама о собі є метафоров розятреной фантазії. Ту находить контактны пункты з істов частёв країнарьской творчости Юліуса Нємчіка, родом тыж шарішского умелця. Тушова пляма зводить ку кошатому вытварному „доросповіданю“, Ґаёва але даколи охаблять пляму, решпектує ю як самостатну естетічну і обсягово-вызнамну образову єдиницю, єй вытварну автономность, а докаже ю інвенчно выужыти в контекстї звышной части композіції. До свого формово-выразового репертоару дає, окрем іншого, естетіку ілустрованых календарїв і гороскопів, мап і ґлобусів, мандалы і розеты, борбуры тапісерій, планы на граня столовых гер, стрілецькых терчів або архітектонічніх фундаментів загород, выужывать, значіть, шырокый спектр старой і новшой візуалной културы. Стратеґію мултіплікації вытварных елементів выужывать про декоратівны якости, про лірізацію композіції і з причіны акцентації обсяговой сторінкы. Методіков „клонованя“ авторка ся голосить к заповіту Енді Варгола, котрый є у нас (самособов, главно на северовыходї країны) вниманый як родинне срібло. Світ фантазії є у Ґаёвой творах штруктурованый, раз евокує фантастічный світ, выужываючі напівзабате дїтьске Я, котры є сховане в каждім з нас (композіції іншпірованы Жулом Верне), даколи сягне по поетічнім скорочіню чісто суреалістічной провеніенції (годиновы цайґеры выходячі зо зренічок). Окрем богатства імаґінації находиме у Ґаёвой і смысел про гумор, скорше тот ласкавый і сатірічный аж саркастічный. Так на енумератівнім зображіню Ноемовой архы находиме нелем пару пав, слонів ці моталїв, але і пару пивовых погарів...
Час од часу умелкыня чує потребу розвести обсягово і емочно богатый матеріал до ціклів. В році 1993 так родить ся цікл Почливость Мікеланджелови як колекція листів з контемпланівным замірянём, де ся дотулять феномену самобытности і одданости умелецькому снажіню. Поґливость Жул Вернеови з року 2010 передає як світ повный ґротесктно штілізованых фантазійных мотівів. Тоты ціклы і много далшых робот свідчать о авторкіній облюбі в техніцї ліноріту.
Творчій профіл академічной малярькы Анны Ґаёвой бы не быв уцїленый без припомянутя єй ілустраторьской творчости (учебникы, дїтьскы книжкы ці часописы). Єй інвенчны, продуманы і гуморны образкы роблять радость новій ґенереції дїтей, котру нащастя обыйшла експлозія комерчных ілустрацій 90. років 20. стороча. Значіня того тіпу вытварноґо діятельства чоловік собі усвідомить аж з векшым часовым одступом, коли собі з порціов носталґії заспоминати на прекрасны ілустрації к облюбленым книжкам, котры сполуформовали ёго дїтинство, стімуловало ёго імаґінацію і даколи помогло у выберї будучой професії. Творчость Анны Ґаёвой є щастливыв прикладом творчого надвязаня на традіцію і днесь уж тривалу цїнность словацькой ілустрації.
(Переклад зо словацького на русиньскый язык на Словакії: А. З.)
ОБРАЗЫ АННЫ ҐАЁВОЙ З ПРЯШОВА:
