Хосенны лекції про штудентів ґімназій

Янко Липиньскый зо Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска мі перед даякым часом закликав. Повів мі, же продовжує третій рік проєкт Чемериця, котрый є заміряный на охрaну людьскых прав, на охрaну прав народностных меншын і на право хоснованя свого языка і здобываня освіты в нім. В рамках того проєкту было напланованых і шість лекцій на ґімназіях в реґіоні северовыходной Словакії, значіть в реґіоні, де жыють і Русины. Вопрос поставив ясно: ці бы єм ішов тоты лекції про штудентів на ґімназії робити. По пару секундах роздумованя єм то взяв, а треба повісти, же-м то взяв з „малов душов“.

Лекція ся складать з того, же наперед штуденты посмотрять філм Йосиф і ёго братя, і потім на основі історії, дало бы ся повісти од „русиньского Адама“, через сполузаснованя Чехословакії аж по смутну судьбу Русинів у комуністічных державах по другій світовій войнї і їх нове возроджіня по 1989 роцї. Пояснюю штудентам то, як неправилне є зробити з дакого жытеля другой катеґорії, лем на основі того, же належыть ід даякій народностній меншынї, якы неблагы єфекты має то, кідь вам хтось предпише, якой маєте быти народности, якый язык є ваш материньскый і літературный... Просто, намагам ся їм пояснити то, же є неприпустне, жебы ся таке штось іщі даколи повторяло і акцентую, жебы права, котры днесь маєме, і котры ся дотуляють і народностных меншын і їх охраны, не брали як што природне. Бо оно ся то зо дня на день може змінити так, як ся то вже зо дня на день змінило в минулости. І же лем пару кілометрів за словацьков гарніцов то природне не є ани днесь, бо Русины, корінный народ Підкарпатя, котре Бенеш якбы лем лускнутём палця дав Сталінови, хоць му Русины помагали ослободити Чехословакію, не суть на Українї доднесь узнаны.

Малу душу єм мав з простой причіны. Зо вшыткых боків слухаме о тім, же молоды люди не мають інтерес о історію, не мають інтерес і рїшіня важных дїл, інтересує їх лем інтернет, компютеры, забава, гры... і міг бы єм продовжовати. Значіть, бояв єм ся, яка буде їх рекація, кідь там прийде іщі даякый „Русначок“, жебы їм пояснив складну історію свого народа і жебы в них о правах народностных меншын і Русинах пробудив інтерес. Мылив єм ся. І єм радый. І навеце, єм богатшый о два основны факты.

Факт першый. По штирёх лекціях на штирёх школах знам, же ся стрічам з позітівнов реакційов молодежи. З інтересом смотрять на філм о страшных оптаціях, коли на основі лжі пожертвовали в Празї наш народ, вывезли го на Україну, взяли му обчаньство Чехословакії, жебы Сталін доволив вернути ся Чехам з Волинї до Чехословакії. З інтересом слухають о історії Русинів, о тім, як важне є, жебы нихто не посуджовав чоловіка на основі того, же є членом народностной меншыны, як є важне, жебы му нихто не предписовав, яка є ёго народность і якый є ёго материньскый язык. З інтересом слухають, з інтересом реаґують. Не буду вже ани розоберати мій шок з того, кідь ня по лекхіях чекав аплавз і правду повісти, ани не знам за што.

Факт другый. Тот дакус смутнїшый. Міджі ґімназії, котры будуть мати лекцію, были выбраны і школы в Снинї і Свіднику. Все ся звідам на зачатку лекції, і кідь єм быв дома в Пряшові, ці ту є дахто Русин. Покля в Снинї, котра ниґда не была русиньскым містом і Русины там у великій мірї пришли примушено, кідь будовали стариньску нпреграду і залляли нашы села, приголосила ся к Русинам може половина штудентів, у выкладній скринї комуністічной українізації, у Свіднику, ся мі ку Русинам приголосило може пять школярів. Звідав єм ся, ці суть ту іщі люди іншой народности. Нїт. Остаток были вшытко „Словаци“, лем, як єм пізнїше дізнав ся, Словаци з русиньскыма призвісками. Єден із тых „Словаків“ мі повів і то, же він думать, же на тім не є нїч плане, кідь Словаци мають лїпшу позіцію в сполочности, як меншыны, бо Словакія належыть Словакам. Выяснили сьме сі то. Наконець зрозумів.

З тых двох фактів нам выходить тото. По перше, кідь нам днесь будуть колеґове зо „Союзу Русинів-Українців“ ці деякых „об’єднань“ бісїдовати, же їм іде властно о тото саме, всокотити нашу културу (розумій русиньско-україньску, ці лемківско-україньску), най ся посмотрять на плоды своёй українізачной роботы наприклад у Свіднику. Реалность така, же ся їм подарило лем єдно. Тоты шкоїлярї ся не голосять ани ку Русинам, ани ку Українцям, голосять ся ку Словакам. Ґратулую екуменістам, же ся їм дарить прискорити процес асімілації з маёрітов, бо такый є досправдовый резултат їх роботы. В Снинї, де їх не „не били“ українізаторы, але скорїше домашнє жытельство, котре Русинів зо сел не вітало з букетами, скоріше навспак, хоць Русины там не пришли добровольно, собі наш народ всокотив свою ідентічность омного веце і передав єй своїм дітям.

І по друге, не выгваряйме ся на молодых, же не мають інтерес. Поставме ся перед дзеркало і повічме собі одкрыто, хто ту досправды не мать інтерес. Кідь вырахуєме вшыткы тоты проєкты, фестівалы, многы абсолутно несмыселны проєкты, котры сьме за 25 років зробили, кілько з них было о тім, жебы сьме ходили по школах, і жебы сьме нашым, але словацькым ці польскым дїтям, передали дашто о нас, жебы маёріта знала о нас веце і жебы нашы русиньскы дїти гордо голосили ся ку своїм коріням. І не рахую теперь навчаня языка. Пишу о освітній діятельности. Дїти і молодеж мають інтерес о то, што їм мы будеме пропоновати. Покля їм не пропонуєме нїч, або барз мало, потім не бісїдуйме, же інтерес не підростаюче поколїня, але признайме, же інтерес не маєме мы. Кідь то не зміниме, так тото є путь до нашой загубы.

Петро МЕДВІДЬ, Пряшів
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)