Журналы Вісник і Русин

Журналы Вісник і Русин суть вызнамны науково-популарны журналы о культурно-народностній орієнтації  Русинів  в Карпатах, але мають одлишне  політічно-народностне посланя. Вісник є зеркалом снажіня і орґанізачно-публікачных способностей представителів уж впавшой ленїньско-комуністічной політічной українізації Русинів, орґанізованых у„Світовій федерації українських лемківських обществ“ (СФУЛО). Русин є зеркалом снажіня і орґанізачно-публікачных способностей представителїв народного оброджіня Русинів, орґанізованых у Світовім конґресї Русинів.

 

Іщі 11-го новембра 2014, заступаючій шефредактора новин Інфо Русин, Петро Медвідь опубліковав на інтернетї журнал Вісник № 10/2014вказав на неправдивость статїВирій 2014 між українцями Словаччиниспід пера Мирослава Сополиґы, директора  СНМ – „Музею української культури у Свіднику“. Міджі іншым автор статї пише: «Говорив я і про становище української меншини в іноетнічному середовищі, але стосовно словаків, то слід уточнити, що не вони нам комплікують життя, але перш за все т.зв. русиньські лідри, які нас зрадили. Розкол на українців та русинів, згідно кремлівських та заокеанських сценаріїв, спровокували вони. Отже, я не міг сказати, шо це спровокувала держава.»

 

Таке выядрїня поважую за шпекулатівне і непідложене обвинїня лідрів русиньского народного возроджіня, же зрадили Українців, або же в Карпатах дошло до даякого розколу єдного норода на дві народныґрупы. То не є правда. Родічі Мирослава Сополиґы суть Русины з русиньскых сел коло Свідника, отець з Белеёвець а мама з Бодружаля. Зато і М. Сополиґа є чістокровный Русин, подля закона може ся голосити і до іншой народности, як хоче, але не може писати, же мы Русины зрадили Українцїв, бо то історічна неправда. Мы Українцями ся писали лем за соціалізму зато, бо сьме мусили, ку тому нас донутила українізачна політіка Комуністічной партії. Мы сьме все были лем Русинами, нима сьме остали і теперь а маме нато повне право. Реално, про свою функцію директора „СНМ – Музею української культури у Свиднику“, М. Сополиґа сам, добровольно ся придав на сторону політічных українізаторів Русинів. Нам Українцї не шкодять і не заваджають, але політічны українізаторы нам шкодять і заваджають в Караптах, то суть нашы політічны неприятелї, бо нам крадуть нашу културну дїдовизну і нашу історію.Така є правда.

 

Я єм штудовав етнолоґію на катедрї народопису ФФУК в Братїславі а Мирослав Сополиґа в тім часї на тій катедрї робив ашпірантуру. Познаме ся, сполу сьме даколи робили в музею у Свіднику. Екзаменыз теорії етнолоґії сьме обидвоме робили у доценткы докторкы Емілії Горватової, кандидаткы наук, зато знам одборнї посудити, же така теоретічна причіна, яку ту наводить М. Сополиґа, о тзв. сценарїзованім розколї етніка на Українцїв і Русинів, у теорії етнолоґії, ани в етноґрафічній праксі, не екзіостує. З погляду етнолоґа  є таке высловлїня лем шпекулатівна  выдумка, чі выговорка, выдумана про успокоїня даякого лаіка в даній проблематицї. Вшыткы знаме же, етнолоґічна правда є така же, жыєме в Карпатах, в русиньскім етніку Лемків, Бойків і Гуцулів. Я особнї собі думам, же М. Сополиґа добрї знать, якый є реалный став, а лем цїлено таку наівну выдумку поужыв, жебы мав од дакого покій, заради своёй функції директора музею.

 

Ку тым словам, котрыма М. Сополиґа перед СФУЛО себе оправдує а обвинює русиньскых актівістів, же ся голосиме ку Русинам і же сьме зрадили Українців, я як чесный обчан, можу додати тівко, же і М. Сополиґа минулого року сам твердив і пересвідчував неменовану особу,   же і він сам є Русин.Тото повторив вецераз, же і він є Русин. А я єм быв при тім і чув єм тото на власны уха і відїв єм на власны очі, а  тото чули і відїли і ёго колеґове з музея у Свіднику, ай другы люде при тім были. Значіть, жеі він зрадив Українців? І він робить розкол на Українцїв і Русинів, на основі кремлївськых і заоцеаньскых сценарїв? Або пише о нас, Русинах, коли і як ся му то пасує до властной директорьской тактікы? До Вісника пасує обвинити русиньскы лідрів, а інде бісїдує, же і він є Русин, то є алібістічне, шпекулатівне, не научне, а уж нияк раз не етнолоґічне думаня.Наівный чоловік може такым выдумкам і повірити, але розумный тому не повірить.   

 

Подля мене, требало бы дати одборне становиско з позіції Округлого стола Русинів Словеньска, ку тексту Мирослава Сополиґы у Віснику. На мою думку, про СФУЛО і про журнал Вісник бы могла быти дана така одповідь: «Мирослав Сополиґа немає правду.Сучасне роздїлїня народности людей русиньского етніка в Карпатах на україньске і русиньске бірократічнов формов завинила народностна ленїньска політіка комуністічной партії на зачатку в 1924 роцї  на засїданї в Москві. Політічна українізація Русинів на Словеньску подовжує дале і в сучасности, за актівной підпоры штату, така была і за часїв ленїньского соціалізму в бывшім Чеськословеньску. Про нас, автохтонных Русинів у Карпатах, то є непрятельный став.  Културна дїдовизна каждой народностной меншыны на Словеньску є выголошована справедливо за їх властництво, лем културна дїдовизна Русинів є од 1952 року доднесь несправодливо выголошована штатом за културну дїдовизну Українцїв. Екзістенція СНММузея україньской культуры у Свіднику є того ясным доказом.Скоро вшытко в музею є русиньска културна дїдовизна, не україньска. Власниками русинской культурной дідовизны на Словеньску суть іші фурт Українці, не Русины. Доколи буде така несправодливость? Зато жадаме переменованя того музея на русиньскый музей, але ся ніч з тым не робить. Вину на тім мають штатны працовници і політициі.Тота кривда, способлена Русинам Комуністічнов партіёв в Москві на засїданї в 1924 році, тырвать і релізує ся за помочі штату і українізачно-ленїнївскых актівістів на Словеньску, до днешнїх днїв. Памятникы В.І.Ленїна уж політіци збуряли, як кібы хотїли дати верейности наяво, же ся розышли з воєньско-тоталітным учінём ленінізму, але чом доднеська ся неможуть політіци збавити воєньско-політічной, ленїньско-комуністічной стратеґії, в рамках котрой Русинів выголосили за Українцїв у 1924 роцї в Москві? Тота ленїньска обранна стратеґія уж є в сучасній міджінародній політічній сітуації в праксї непоужытельна і непотребна. Є то заложный ґеополітічный обранный план тіпу, кібы дашто, так ай Ленїн буде добрый за помочі СФУЛО? То є етнічно і етнолоґічно неморалне в одношіню ку Русинам. Было бы політічно справедливо, жебы Русинам політіци, нелем на Словеньску, але всягды, де Русины жыють, вернули днесь нелем русиньску народность, але і права на власну русиньску културну дїдовизну. Вірьме, же  ся нам єдного дня подарить досягнути народной слободы і цїлком збавити ся політіной комуністічно-ленїньской українізації.»

 

Я на журнал Вісник, выдаваный СФУЛО, теперь хочу попозерати з етнолоґічного боку, хосенного про нас, Русинів, бо то є журнал о нашім русиньскім етніку. Але у Віснику по ленїньскы Лемків українізують, але як оддїлиме ленїньско-українізачну полову од етнолоґічно правдивого русиньско-лемківського зерна, можеме ся дашто ужыточне дознати о історії  і культурї Русинів. Такой зо статї Мирослава Сополиґы ся дознаваме інформацію, же молоды члены Федерації каждорочнї реалізують научно-бадательскы некспедіції в русиньскім етніку на Словеньску а мали інтерес ся стрїтити і з директором музея у Свіднику. В музею у Свіднику є може васше 98% русиньска културна дїдовизна зо Словакії, а лем дас 2 % україньска, довезена з Україны. На Словакії не є ніч україньске, бо ту Українцї николи не жыли.Тото, што выдав КСУТ, є писане по україньскы, але ай то є о нашім русиньскім етніку. Про нас, Русинів, бы было ужыточне, на уровни Світового конґресу Русинів, заплановати таку істу експедіцію, найти  сполупрацу зо СФУЛО і высвітлёвати молодым людям, же што є про нас в музею у Свіднику русиньске і чом, а што є про нас україньске і чом є україньске. Тото най собі послухають молоды люде ай зо СФУЛО ай зо СКР.

 

Вісник выходить місячно, є то обсягово інтересный журнал. Є там наприклад інформація о жывотїРусина Михаіла Балудяньского з Вышнёй (в часопис –„Верхньой“) Ольшавы при Стропкові, лем несправнї є там написана Балудяньскому україньска народность, бо він ані ёго родічі ниґда Українцями небыли. Є там інформація о вызначнім Русинови, історикови і етноґрафови Іванові Красовскім, народженім у русиньскім селї Дошно в Польску в 1927 роцї, котрый в 1945 роцївєдно з родічами быв депортованый на Україну, много написав о русиньскых  Лемках, але у Віснику го поважують за родженого Українця. По ленїньскы. Посланём місячника Вісник є высвітлёвати актівіты вшыткых субєктів СФУЛО. Етнолоґічнї значіть, же в тім істім карпатьскім етніку русиньскых Лемків ся в сучасностї веде обчаньске народностне, добровольне  суперїня міджі двома народностныма напрямами: 1. застанцями уж впалого тоталітного режіму ленїньско-комуністічной українізації Русинів орґанізованыма в СФУЛО і 2. застанцями автохтонных стародавных Русинів, котры хотять і надале остати Русинами, орґанізованыма в  СКР. Ниякы московскы, ани заоцеаньскы сценарї в тім несуть замонтованы, але СФУЛО  реалізує сценарь києвской влады, котра в одношіню ку Русинам ся триме іщі фурт ленїньско-українізачной воєньско-ґеополітічной стратеґії в Карпатах і вєдно з тым недавать Русинам на Українї людскы права, якы їм належать. Тото є наш реалный, русиньскый проблем в Карпатах а не тото, што пише Мирослав Сополиґа.  

 

В рамках  народностного ґеополітічного суперїня двох напрямів у Карпатах ай Світовый конґрес Русинів (СКР) бы міг выдавати даякый місячник про Русинів на высвітлёваня актівіт вшыткых русиньскых субєктів СКР, але не выдавать.  Даколи, за председы Василя Турка, про тот цїль служыв журнал Русин, але уж не служыть. Нажаль, сітуація в Світовій радї Русинів (СРР), ся попсула, ай вдяка сучасному таёмникови, членам і председови СРР. На  Світовім конґресї Русинів у Мадярьску, не прияли за членів СКР орґанізацію з Росії, одіґноровали пропозіції Русинів зо США  і Канады, незвладли розкол поглядів Русинів у Словакії і на Українї. То суть важны недостаткы в світовім русинстві, котрым сучасный председа СРР зо Сербії і таёмник СРР зо Словакії незнають челити. Про застанцїв Русинів у каждім припадї така научно-публікачна недіятельность СКР є велика невыгода в світовім научнім і народностно-політічнім суперіню зо СФУЛО. Став публікачной недіятельности СКР мав бы ся змінити ку лїпшому. Але коли?

 

Подля мене на таке посланя найлїпше пасує русиньскый журнал Русинна Словакії, бо має скушеного шефредактора в русиньскій народностній світовій політіци і културї, і уж довгы рокы публікує одборны коментарї і статї зо вшыткых штатів, де жыють Русины, має уж навязаны контакты на особности наукы і на людей зналых русиньску народностну проблематіку. Треба, жебы СРР ся догодла зо шефредактором на сполупрацї. Але ту є проблем особных одношінь сучасного веджіня СРР і шефредактора журналу РУСИН. Кедьже одборны знаня, якы має шефредактор журналу РУСИН, суть, подля мене, омного важнїшы і потребнїшы про світову народносту політіку і репрезентацію културы Русинів і о велё тяжше ся датуть замінити дакым іншым схопным чоловіком, як короткодобо воленый функціонарь СРР. Зато нпропоную зачати з вымінов членів СРР за такых людей, котры знають на одборній уровни сполупрацовати нелем зо шефредактором журналу РУСИН, але і з остатнїма одборниками з іншых штатів, де жыють Русины і неінтриґують во власный проспіх за утриманя ся у функції в СРР.  

 

Mґр. Ян КАЛИНЯК, Свідник

Go back